Настя і вовки. Пробуди в мені звіра - Марія Люта

- Велике спасибі. Зінаїда, а скажіть мені, будь ласка, - вкрадливо почав Гліб, - я біля вашого будинку зустрів двох юних і прекрасних леді, вони не від вас випадково?

– Від мене, – кивнула бабуся.

- Є щось, що я маю знати? - Гліб щосили намагався не показати своєї справжньої зацікавленості.

- Ні, - Зінаїда Гаврилівна з ангельською простодушністю зробила маленький ковток чаю.

- Тобто доля хоча б однієї з них із перевертнями ніяк не пов'язана?

- О, пов'язана, ще й як! - бабуся знову спокійно сьорбнула, ніскілечки не знітившись.

- Тоді, Зінаїдо Гаврилівно, схоже, я маю нагадати вам пункт нашого договору, що ви не маєте права розповідати клієнтам про перевертнів або події, з ними пов'язані. І навпаки, зобов'язані  надавати мені відомості, що можуть впливати на долю клану.

- Ну що ти! Я ніколи не порушувала договору.

- Тоді вам не завадить прояснити свої позицію, - вдавано спокійно сказав Гліб, хоч вже і почав закипати від вдаваного нерозуміння ворожки.

– О, це легко. Пам'ятаєш, я казала тобі, що чим менше люди знають про можливий варіант майбутнього, тим більше у нього шансів збутися. А якщо про нього стає відомо його головним дійовим особам, то навіть найсильніший варіант може спотворитися. Іноді, майбутньому потрібно просто дозволити статися.

З усієї цієї просвітницької промови Гліб уловив чомусь тільки одну, таку хвилюючу для себе думку:

- Тобто я є у її майбутньому?

Стара кивнула, не приховуючи хитрої усмішки:

- А ти сумнівався? Але чи на добро це? Гліб, будь акуратним із цією дівчинкою. Я Насті багато чого не сказала, проте не збрехала, що її майбутнє досі не вирішене.  Щиро кажучи, я сама розгублена... Ну та годі про це. Ти краще скажи мені, старій жінці, з ким ти підеш на щорічний бал?

- Її звуть Кет, одна дуже симпатична лисичка, - відповів Гліб, проте думки його блукали біля іншої дівчини. Блондинки, а не рудої. І все-таки, для кого той тест: для Насті чи її подруги? А Зінаїда точно знає. Як знає і те, що йому це цікаво. Але не скаже, хитрюща.

___

Коли за чоловіком зачинилися двері, Зінаїда Гаврилівна вилила собі в чашку залишки міцного чаю і задумливо присіла біля вікна. Почався дрібний весняний дощ, і перехожі, такі маленькі з висоти її квартири, заметушилися ще швидше. Того дня, коли ворожея вперше побачила Настю, двадцять три роки тому, теж був початок весни і теж ішов дощ. Тоді новонароджену дівчинку приніс до ворожки її батько. Настін рідний батько. З проханням відкрити таємницю її майбутнього.