Наречена для дракона. Частина 2 - Марія Люта

Якого дідька!? Проклятий Урх! І справді, я вичерпала весь свій резерв! До дна! Король виявився не таким вже самовпевненим і хитро подбав про мою безпеку, в сенсі мою безпечність для його безцінної персони. Тепер же мої вміння використовувати цілющі заклинання для захисту чи нападу - псу під хвіст! 

- Негідник! Стерво! - я майже дотяглася до пальця Його Огидної Величності, але зуби вхопили лише повітря. - Не смій торкатися мене!

Я знову спробувала вкусити чоловіка за палець, тож йому довелося знерухомити ще й мою шию.

- А рота я, мабуть, залишу. Люблю, знаєш, слухати розумних жінок, - Філіп, схоже, на повну насолоджувався моєю безпорадністю.

- Збоченець! Бридкий покидьок! - я продовжувала низько лихословити, але насправді мені було неймовірно страшно. Я не могла поворухнутися, не могла використати магію. Я була абсолютно беззахисною. Цілком у владі цього огидного чоловіка.

І ці руки, що стискають груди... Вологе торкання шиї губами... Ні, ні, ні! Як гидко! Тільки не це!

Поки Бахтієор слав вісник одразу кільком цілителям, Дарк так і тримав пальці на шиї Арденса:

- Тихо! - слідопиту здалося, що він чув кілька ударів серця і навіть зітхання - останнє. Драк Всемогутній! Невже вони встигли лише на те, щоб побачити смерть друга, не в змозі ніяк йому допомогти!? Дарк не знайшов у собі сил прибрати руку, чекаючи дива, але не вірячи в нього.

І раптом у його пальці щось слабо вдарилося. Здалося, мабуть. Потім ще раз. І ще.

Я була в розпачі, в жаху, за мить до істерики, як...

– Бум!

Немов удар на сполох десь дуже, дуже далеко...

– Бум! - і ще раз.

Я ледве не зомліла і повністю обм'якла, як ганчірка повиснувши на канатах Філіпа.

Цього не може бути! Це, певно, лише моя уява!

– Бум! - прозвучало мені всупереч.

Як таке можливо!?

Я не могла повірити, і все ж таки це було наяву.

Серце. Це були удари серця Арденса. Поки що слабкі, невпевнені, що свідчило про те, що мій коханий чоловік непритомний. Але все ж таки це були звуки його серцебиття. Найпрекрасніші у світі звуки...

Я засміялася. І заплакала. Одночасно.

- Ти з глузду з'їхала? - Філіп гидливо відійшов від мене і послабив свої канати.

Я впала на брудну підлогу, здригаючись у риданнях і в нападі сміху. Я точно виглядаю, як божевільна... Плювати! Головне, що Арденс живий! Живий! Так, живий, во ім'я всіх богів!

Живий...