Наречена для дракона. Частина 2 - Марія Люта
- Фелікс... - я прикрила очі, які відразу підозріло защипало, і похитала головою. Я вирішила боротись і на це моїх сил вистачить. Але говорити чи навіть слухати про Арденса... Ні, на це я поки не здатна.
Принц стиснув губи і спробував мене обійняти. Але я й тут відсунулася. За всі дні ув'язнення - скільки їх пройшло точно, я не могла сказати - я не зронила ні сльозинки. Однак будь-який прояв жалю чи співчуття тут же прорвуть лавину ридань, які я вже не заспокою.
- Словом, найкраще засідку організувати в горах. Там вузька стежка, охорона в ряд по одному. Головне, встигнути до фортеці Шибеників, адже навколо неї захисне поле, що нейтралізує магію, і...
- Стривай. Фортеця Шибеників? Та сама, що біля Дракової ущелини? - чесно, мені стало смішно. В Араті багато в'язниць, у тому числі для смертників. Але Філіпу, схоже, схотілося видовищ.
- Так, хіба тебе не сповістили? Це ж навіть не таємниця, про це оголосили ще шість днів тому...
- Дай вгадаю, а під кінець мені запропонують прогулятися місточком Єднання? - я вже не стримувала сміх, хоч і вийшов він скрипучим і більше схожим на плач гієни.
- Слухай, а непогано було б, якби ти злетіла драконицею, як у тій легенді... - розмріявся принц.
- Непогано, - легко погодилась я. - Тільки легенда про Істинну – це лише вигадки. Арата насправді розбилася, а Драк Всемогутній збожеволів від горя. Так що реальність трохи відрізняється від прекрасних казок, Фелікс.
- Впевнена? Я чув іншу версію...
- Упевнена, мені лорд Бальтазар казав.
- Це той самий, що тепер імператор Загір'я, брат Багратіона?
Я завмерла. Мене так вразив факт смерті Арденса, що я навіть до ладу не думала, хто за ним стоїть. Значить, таки Бальтазар. Отже, мав рацію імператор Багратіон, коли зважився на нашу авантюру. Залишалося сподіватися, що хоча б у нього все піде, як було заплановано.
- Бальтазар... - повторила я задумливо. - А як же Аларай?
- Він син Бальтазара. Вони заразом, швидше за все. Адже Бальтазар був за океаном, йому точно хтось допомагав тут.
- Або ж Бальтазар мав артефакт далекого переміщення. Тепер точно ясно, хто був таємним замовником у Луїзи... - я з гіркотою згадала лист подруги і розповіла про нього другові.
Ми з Феліксом проговорили до кінця зміни охоронця, і насамкінець принц навіть зумів вдихнути в мене трохи оптимізму. І спраги. Якщо не життя, то помсти так точно. Так що ранок я зустріла сповнена рішучості здійснити план друга і втекти.
Тільки будувати плани – Всевидячого смішити. З першими променями сонця до мене заглянув Його Підступна Величність Філіп Аратський власною персоною і заявив, гордо демонструючи драконів артефакт переміщення, що доставить мене до фортеці Шибеників особисто.
