Не можна вбити - Велена Солнцева

-Взагалі нічого не бачиш? - вкотре перепитав Захар.

Він був поряд, зігрівав, обережно притискаючи до себе.

-Нічого. - гірко засміялася.

-Це тимчасово. - якомога впевненіше сказав Захар, хоч я чула в його голосі сумнів. - Ми повертаємося.

-Ні. – відповіла категорично, у нас залишилося дуже мало часу.

-Ти зараз сліпа, Настя.

-Ми не повернемося, і ти мене більше не кинеш. Розділятись не будемо, інакше наступного разу я точно не виживу.