Хроніка королівського відбору - Агата Задорожна

Йому вона тільки стримано кивнула і, взявши намистину, повернулася назад, до інших наречених. Наступні учасниці, як і на попередньому випробуванні, проминули для Йовіли наче в тумані – вони йшли чередою і дарували Еріку хто вишивання, а хто – картини. Одна купчиха подарувала принцові скриньку із золотом, і за це отримала сумарно чотири намистини, три з яких дав Вітан Сорен. 

А артефактор був щедрий на бали, як ніколи – чи то для того, щоб якось підсолодити пілюлю від гостроти королеви і незацікавленості принца, чи то для того, щоб ще більше насолити Йовілі. 

Остання теорія була би вже зовсім дурною, якби тільки їй не доводилося підслухати його розмову напередодні. Яка б не була причина, в якусь мить один з служників приніс Соренові нову скриньку, бо попередня спустіла ще на середині випробування. 

Королева та принц таких проблем не мали – намистинки вони видавали обдумано і небагато – і вже на двадцятій учасниці, одній із останніх, у Йовіли таки з’явилася надія, що вона не вилетить з відбору. Вже було щонайменше п’ять дівчат, які мали менше намистин. Певно, вона була у безпеці. 

 – Елла Лін, – виголосила панна Орс. Йовіла подумки видихнула з полегшенням – остання наречена з вишиванням, і можна повертатися до гуртожитків. А потім вона тихенько прокрадеться вночі до зали, чи навіть залишить цю неприємну роботу на Сару, і можна сідати за репортаж. Можливо, цього тижня “Панна в рожевому” дасть навіть кілька глянцевих розворотів для світлин всередині журналу… Тоді це вже буде її тріумфом. 

 – Елла Лін! – знову повторила панна Орс дещо підвищеним і здивованим тоном. 

Йовіла почала озиратися, як і інші дівчата, але Елли поряд не опинилося. Здавалося, не помічав її і ніхто інший. 

 – Панно Елло, виходьте, вічно ми чекати не будемо, – ще раз, вже не так впевнено сказала розпорядниця, але вже на той момент Йовіла була переконана, що Елла не вийде. Її чомусь не було у залі. 

Ще хвилину учасниці і дворяни поозиралися, але безуспішно, і згодом шум стихнув. 

 – Ну що ж, – зітхнула панна Орс, обмахуючи свій пишний бюст віялом з зеленого пір’я. – Якщо панни Лін немає, тоді на цьому ми будемо завершувати випробування і проводити розрахунки. 

В цю мить усі сотні пар очей втупилися у панну Орс, і Йовіла тільки краєм ока помітила якийсь рух у куточку зали. Це був чаклун – і він делікатно та непомітно пробирався до виходу, а за ним слідували і трійко його підлеглих. 

Йовіла не могла піти за ними, тож повернула голову назад, до панни Орс, і саме вчасно: всі намистини, що учасниці тримали у руках, разом піднялися у повітря, і тоді вони почали зливатися в одну, велику, під дією невідомої магії. Над Йовілою зависла одна кулька, що розміром якщо і була менша за деякі інші, то ненабагато. Всі ці великі кулі згодом почали крутитися, зливаючись у ще більшу, і різні кольори у ній поплавилися, утворюючи один, невідомий звичайному оку. 

 – Так-так, мені все зрозуміло, – загадково сказала панна Орс, вдивляючись у величезну кулю. Що саме їй було зрозуміло, Йовіла не знала. Всього за хвилину уважного вдивляння у кулю вона відірвалася від цього заняття та повернулася до наречених. Деякі з них виглядали блідими і переляканими, інші ж здавалися зовсім байдужими до результату випробування. 

 – Ну, юні панянки, ви сьогодні розважили нас. За це красно дякую. Проте, як я і говорила спочатку, п’ять з вас мають нас покинути – це будуть ті леді, які отримали від наших суддів найменшу кількість намистин. І зараз я назву ваші імена. Та не засмучуйтеся, ви були близькі до перемоги. І, як подарунок від принца, ви отримаєте по перстенику, який буде чекати на вас у гуртожитській кімнаті. Отож, нас мають покинути… Сієла де Вільде, Рима Анітсо, Лаура Лейсі, Аглая Лорі та Лілея Олі. Ну і, виходить, Елла Лін, адже вона не з’явилася на випробуванні. 

Йовіла дивилася на невдоволені лиця чаклунок, які вибули з випробування, провела поглядом і двох купецьких доньок. Що ж, поки що все йшло навіть приблизно не так, як Йовіла очікувала. 

Та все одно Йовіла враз відчула себе настільки полегшено, що навіть підняла погляд на п’єдестал. Звісно, вона не бачила зараз Сорена, але дуже сподівалася, що він за допомогою якихось чарів може помітити її переможну посмішку. 

Назад наречені поверталися самі, навіть без супроводу камердинера. Всі відчували легкість і радість, і до наступного випробування, суть якого їм також, здавалося, не збиралися розкривати заздалегідь, залишалося ще досить багато часу. І навіть якщо вони не знали, скільки саме, і цього було достатньо. 

З нареченими, які покинули конкурс, вони не перетнулася взагалі. А в кімнаті, де дівчат залишалося все менше і менше, густо пахло травами – так сильно, що у Йовіли почала боліти голова.