Магія у подарунок - Мiла Морес

- Есмеральда, - відповідаю байдуже, хоча це питання мене дратує. Кожен підопічний питає, що то за ім'я. Ну а далі маячня в стилі:

- І скільки людей обіцяли продати душу дияволу за ніч із тобою? – це каже Елім. Неоригінально. Жарт, почутий мною в тисячний раз.

- Ха-ха, - мої губи викривилися. Знаю, що виглядаю зараз страшно, але з чого мені лебезити перед ним. Так, красень, ну і що з того.

- Ти забавна. Хоч і дивна.

– Це я дивна? А те, що всі відмовляються від фіолетових – це ти не вважаєш дивним? Двадцять три відмови! Ось, скільки цього разу!

- Так, знаю, я теж відмовився, а потім вирішив все ж таки допомогти.

- Слабко відчувається твоя допомога.

- Але ж я тут. Якби не ти, то я б допоміг дівчині.

- Ти не встиг би дійти до неї, тим більше таким повільним кроком! – я вже злюся, мабуть, не виспалася. Він насупив брови, але вдав, що не помітив мого роздратування.

- Я встиг би. Не одна ти маєш здібності.

– І які сили у тебе?

Він хмикнув, але не відповів. Я і не сумнівалась. Усі кланівці приховують у них здібності. Я теж не хвалюся, але для багатьох і так очевидно, що я – ілюзіоніст.