Наречена для дракона. Частина 2 - Марія Люта
- Ні, - я струснула головою, наче хапаючись за хвіст спогаду. - Але він намагався.
Я підійшла до дверей і ніби побачила події тижневої давності:
- Так, точно, він наказував його впустити, але мені тоді це здалося зовсім неприпустимим і я змогла чинити опір. А самостійно подолати твої охоронні закляття той чоловік не зміг. Він був ось тут, - я вийшла в коридор і стала на місце незнайомця, заглядаючи в кімнату з цього ракурсу. І похолола: - Він бачив Фелікса! І... - я спробувала уявити, що міг подумати сторонній спостерігач, який побачив мого друга - його бліде жовтувате обличчя з загостреними рисами, запалі заплющені очі, відсутність рухів грудної клітки... - Він вирішив, що принц мертвий... - видихнула я вражено.
- Так, мабуть, так і було, - кинув Арденс, все ще дивлячись у вікно.
- Хто це був? - повторила я своє запитання, відчуваючи, як тривога стискає мої нутрощі.
Дракон плавно повернувся і похмуро глянув на мене, неквапом підійшов до столу, завмер. Потім різко з розвороту жбурнув на підлогу ще один стос паперів.
Я стояла не дихаючи, боячись навіть припустити, якою буде відповідь.
Нарешті Арденс знову глянув на мене і, похитуючи головою, ніби сам не міг повірити у свої слова, похмуро сказав:
- Аларай. Мій молодший брат.
Я тяжко видихнула, розуміючи потрясіння Арденса. У голові не вкладалось, що його брат міг бути зрадником, міг руками Арденса спробувати вбити Фелікса, міг розпалювати війну між країнами. З іншого ж боку, Багратіон теж підозрював когось із близьких, а у молодшого брата очевидний мотив - прибрати конкурента на шляху до престолу імператора. Тим більше зважаючи на швидке одруження старшого брата і можливе зачаття ним спадкоємця.
Я підійшла до Арденса і не втрималася - обійняла його за спину, втішаючи.
- Це боляче визнати, проте це схоже на правду.
- Не все так просто, Анно, - прошепотів тихо, стискаючи моє руки. - І справа не в моїй невірі.
- У чому ж тоді? - спитала м'яко.
- Наш гість точно ментальний маг. Носити маску, створену ментальним магом, може будь-хто, це як одяг. Але примушувати... Ні, для цього потрібно самому бути менталістом. А Аларай не ментальний маг.
- Ти впевнений? Може, він приховував свій дар?
Арденс запустив п'ятірню у своє вологе волосся і скуйовдив його:
- Схоже на те...
- Але для чого?
- У нього є для цього вагома причина, - глухо відповів дракон і одним помахом руки запалив вогонь у каміні. - Розумієш, Анно, дар ментальної магії не береться з повітря, він передається виключно спадково, при чому лише від батька. Колись дуже давно в наш рід увійшов маг-менталіст, і з тих пір ці здібності інколи проявляються у нашій сім'ї. При чому жоден менталіст, наскільки мені відомо, не може обертатися в дракона, а також їм не підсильне перенесення і деякі інші закляття. У мого діда було два сина: Бальтазар і Багратіон. Бальтазар успадкував дар ментальної магії, а мій батько - можливість обертатись.
- Виходить Аларай...
- Аларай не може обертатися і переміщатися, проте він сильний бойовий маг, ми думали, що цим його здібності обмежуються. Схоже, ми помилялися.
Спина Арденса напружилася під моїми руками, його потрясіння переросло у лють.
- Але... - я боялася озвучити висновки, до яких, очевидно, уже дійшов Арденс. - Але якщо Аларай ментальний маг, то він має бути сином носія ментальної магії. Тому він аж ніяк не може бути сином Багратіона, не-менталіста, вірно? Виходить, Аларай не твій брат...
- По батькові так точно, - кісточки пальців дракона побіліли, а вогонь у каміні спалахнув з новою силою. – Це точно він. Аларай і є наш зрадник, - прошипів зі стиснутими від злості зубами.
Я була згодна з висновками Арденса, тим більше знаючи про отруєння Багратіона. Раніше я не могла навіть підозрювати трьох його синів, але якщо для Аларая імператор не рідний батько... І все ж, у це було важко повірити.
- Послухай, це лише припущення, обґрунтоване виключно на моїх тьмяних спогадах. Не треба робити поспішних висновків. Тим більше таких голосних.
- Тепер зрозуміло, чому мати з моменту народження Аларая постійно перебуває в літній резиденції, - продовжив розмірковувати Арденс, пропустивши мої слова повз вуха, - подалі від очей батька. А він, ймовірно, визнав незаконного сина, щоб уникнути скандалу. Та й у нинішніх умовах, коли народжуваність така низька, зайвий нащадок не завадить...
- Аларай ідеально підходить у нашу картину, і мене це насторожує.
- Так, ти маєш рацію, - виринув зі своїх роздумів Арденс. - Остаточні висновки робити зарано. Я розповім про наші підозри Дарку, він майстер у розслідуваннях. Мені ж треба про інші справи ще подумати, скажімо, як одночасно тримати оборону одразу на всіх фронтах, як перекинути війська до Дарії і Мармороту та як мобілізувати й озброїти за день-два всіх резервістів...
- Невже війни не уникнути? - спитала, не в змозі усвідомити. Я вже звикла вважати війну Загір'я з Аратою неминучою, але повірити, що вона вже фактично розпочалась, що прямо зараз десь в горах уже чекають наказу озброєні солдати, все одно було дуже важко. А тепер ще й Вірма, Дарія і Марморот виступають проти нас...
- Схоже, що ні, - Арденс глянув на Фелікса, ніби перевіряючи, чи не прийшов той до тями, і знову повернувся до мене: - Я сьогодні ж відправлю тебе з Феліксом в Арату, в нинішніх обставинах там набагато безпечніше. Я вже продумав, як бути з твоїм закляттям під час переміщення: я занурю принца в стазис, ти розірвеш своє закляття, я перенесу вас по черзі, а ти потім відновиш усе, як було. Ти згодна?
