Наречена для дракона. Частина 2 - Марія Люта

Відповіла я ж спокійно, неспішно:

- Не маю уявлення, про що ти говориш.

Фін палко хотів опонувати, я ж не менш палко хотіла почути його відповідь, але тут двері в аудиторію різко відчинилися, і в них, немов ураган, влетів Головнокомандувач власною персоною - мокрою і дуже розпатланою персоною, треба сказати, ніби він біг сюди безпосередньо з поля битви:

- Анно, - почав він з дверей і, не сповільнюючи швидкості, промчав до моєї задньої парти, - нам терміново треба поговорити.

Не чекаючи моєї згоди, Арденс узяв мене за руку і простір навколо нас звично переломився, переносячи нас у покої Фелікса. Боковим зором я ще встигла помітити вражені обличчя одногрупників - що ж, тепер заперечувати щось Фіну явно не мало сенсу...