Арюмор - Аліна Скінтей

«Я тут не помру!»

Яна прокинулась у своєму звичному ліжку, її серце все ще гулко стукало, а тіло все було вкрито каплями холодного поту.

— Це сон… — прошепотіла вона сухими губами, — лише сон!

Зіниць ледь не витіснили райдужку, коли вона випадково побачила своє відображення в дзеркалі. Яна зіскочила з ліжка, підбігши до дзеркала ближче. Її руки тремтіли, коли торкалися лівої скроні де з’явилося чітке чорне пасмо.

— Що це в біса таке?!

Левіна продовжувала перебирати волосся на голові в пошуках нових змін, та пасмо було лише з лівого боку.