Арюмор - Аліна Скінтей
Книгу в якій був запечатаний могутній клинок самим Ксаннараксом, одним з найстаріших і наймудріших кам’яних йотунів, що мешкав у своєму царстві Йотунгейм.
— Знищу, як того й хотіли мої пращури.
Книга починає вкриватися язиками полум’я, Роріксон випускає її з рук, і на підлогу падає лиш залишки попелу. Могутня зброя була знищеною назавжди, як і її ключ.
— А підвіска?
— Її також знищено.
— Тоді чому я продовжую бачити істот?
— Вся справа у твоїй магії, але так, як й ти говорила, залишимо все це завтра. В нас з тобою ще багато часу попереду, щоб з усім поступово розібратися.
— А як щодо нас?
— Здається я вже дав тобі відповідь, — сутінковий мисливець посміхається, — чи повторимо знову поцілунок?
Яна сміється, дихаючи вільно на повні легені. В неї з Владиславом справді ще все було попереду, це стосувалося не лише їхніх почуттів які зародилися надто не очікувано, а й завіси істот.
Кінець
