Арюмор - Аліна Скінтей

— Я злочинниця! Заарештуйте мене! — Яна різко підвилась зі свого стільця, тикаючи руками в обличчя полісмена, котрий розгублено на неї дивився, спантеличений її діями. — Мені треба подумати про свої погані вчинки, хіба не так? — Левіна в одну мить різко змела все, що попалось під руки на столі полісмена.

Наставлені папки, блокноти, протоколи, пенал з канцелярією полетіли на підлогу, від чого полісмен різко вскочив на ноги, як Владислав, так і Сельвестр, зовсім не очікуючи подібного від Яни.

— Я передумала, — вона змінилась в обличчі, — я нічого не порушувала!

— Так, досить цього цирку!

 Полісмен взяв під руку Левіну, в паніці вона спробувала вирватися, але чіпкі руки чоловіка нікуди її не відпустили, навіть більш того – в одну мить на її зап'ястях опинилися наручники. Вистава була неперевершеною.

— Підемо, люба, поки ваш хлопець не написав на вас заяву за статтею сто двадцять і два: «умисне нанесення тілесних ушкоджень середньої тяжкості».

Пак різко обернувся до вікна, звідки почув шелест совиних крил.

«Ландваетт», — промайнуло у нього в голові, і він не помилився: запах охоронниці сов він впізнав би з тисячі.