Відшукати скарб - Анітка Санніфео

– Ні, Руоро. Не хвилюйся. Справа не в тобі. Дякую за вечерю. Якщо не складно, розбуди мене на світанку.

Олексій піднявся зі столу та рушив до своєї кімнати. Вона лише розгублено подивилася йому вслід.

В грудях дівчини виникли якийсь дивні відчуття. Вона встигла прив’язатися до хлопця, якого лише вчора вперше побачила. Дівчина щиро бажала допомогти йому знайти шлях додому, повернути хлопця у рідний світ. Хоча досі не знала як. Але вона вже пообіцяла самій собі зробити для цього все, що від неї залежить. Вона точно не відпустить його самого у таку небезпечну подорож.

Олексій довго не міг заснути, крутився на ліжку з боку на бік.

Він прислухався до тиші, що стояла в хатинці, до шелесту дерев за вікном.

Олексій ще раз все обміркував та остаточно вирішив вранці рухатися далі. Понад усе на світі його гнітило сидіння на одному місці. Та й зловживати допомогою Руори він не хотів. Нехай вона зараз не хоче його зрозуміти, але так буде краще.

Вона щось казала про троля, що знається на магічних речах. Він міг би знати більше про це зникле магічне яйце. Може вдасться його розпитати про це?

Десь вдалині почувся гуркіт грому. Олексій здригнувся. Гроза й досі лякала його. Ці звуки асоціювалися з вибухами та ракетними атаками…

Глибоко зітхнувши, він усвідомив, де він зараз. Тривожні думки поступово відступили та чоловік непомітно поринув у сон.