Відшукати скарб - Анітка Санніфео

Коли настала черга знову обирати Володаря, виявили, що артефакту, який зазвичай активує Джерело немає. Він зник. А без нього неможливо знайти Джерело та отримати відповіді.

Світлі звинуватили нас в крадіжці артефакту активації джерела. І розпочали війну, намагаючись довести всім, що ми навмисно ховаємо його, щоб не допустити Світлих до влади в Адарі.

 Але насправді ніхто досі не знає, що сталося з цим артефактом, й де це Джерело тепер…

 – Ого, – Олексій був вражений розповіддю дівчини. – А куди ж міг зникнути той артефакт й що означає, що ви не знаєте де тепер Джерело? Це ж якесь озеро, як я розумію. Як воно могло переміститися?

Руора зітхнула, зробила ковток води зі склянки, що стояла на столі та продовжила розповідь.

– Джерело оберігали дракони. Так, це гірське озеро. Воно розташоване серед Південної гряди Адарських гір. Але без артефакту його не знайти. Магічне озеро відомо тим, що може виникати в різних місцях, там, де само забажає…

– Хм, як все у вас заплутано… – хмикнув Олексій.

– Насправді, так було зроблено саме для того, щоб обрання Володаря завжди було справедливим, щоб уникнути воєн. Але час від часу все одно виникають конфлікти, починаються сутички та війни, через невдоволення рішенням Джерела. Ось й тепер гинуть невинні ельфи, представники інших рас, лише через те, що втрачений наш дорогоцінний артефакт…

– Але ж магічна річ не могла зникнути без сліду, – не розумів Олексій.

– Ми теж так думали. Але пошуки найкращих магів та шукачів нічого не дали. Світлі також не бачать магічного сліду, але переконані, що артефакт в моїй родині… Просто надійно прихований. Тільки нам це не до чого. Моя родина ніколи не прагнула до вічної влади. Мій дід та батько завжди турбувалися про народ, дбали про розвиток держави, але вони розуміли, що рано чи пізно все може змінитися. Нас з братом теж виховували так, щоб ми могли жити та працювати як звичайні громадяни.

– На жаль, я навіть не знаю чим допомогти. У нас правителів обирають іншим шляхом, – історія почута від ельфійки вразила хлопця.

– Я й не прошу допомоги. Я впевнена, що ми знайдемо спосіб зупинити Світлих, – Руора усміхнулася, хоч й посмішка вийшла якась сумна. – Ходімо обідати, тут поруч є таверна. Вони готують найкращу грибну юшку на цих землях.