Академія Червоної корони. Навчання - Анна Мінаєва

— Що таке? — я знову сіла і обернулася до нього обличчям.

— То хочеш зустрітися зі своїм нареченим? — уточнив чаклун.

— Ні, хочу поговорити перед виступом із Зіанаром. Ми сьогодні не бачилися.

— Студентів-бестіологів уже відвели до помешкань під трибунами, вони готуються до виходу. Тебе туди не пустять.

— Я куратор...

— Але не студентка, — похитав головою чоловік.

— Звідки тобі це взагалі відомо?

— Здається, ти вже давно зрозуміла, що я не простий чаклун чи викладач. Ні? — глузливо підняв брову Ріхтан.

— Може зараз і на кілька інших запитань відповиш? — без особливої ​​надії поцікавилася я.

— А як же таїнство, яке століттями переслідує некромантів? — він уже відверто з мене потішався. — Я ж маю бути для тебе похмурим незрозумілим створінням без серця та причин.

У відповідь я закотила очі:

— У тебе погано виходить перша частина. З другої ніяких проблем.

— Ну, хоч наполовину, — криво посміхнувся він. — Все буде гаразд із твоїм студентом. Він чудово вивчив усе, що ти вклала у його голову. Так що сиди і насолоджуйся тим, чим і весь імваларський двір.

У його словах було дуже багато здорового глузду. Але разом з тим я вкотре замислилася, що нічого про нього не знаю. Не розумію. І це має відштовхувати. Та тільки все чомусь працювало зовсім навпаки.

 Досидіти до моменту продовження турніру виявилося для мене ще тим завданням. Здається, мала рацію мама, коли говорила, що в мене шпилька в одному місці з самого народження.

— Лорди та леді Імвалара! — голос з'явився раніше за розпорядника турніру. — Ми продовжуємо показові виступи студентів старших курсів усіх відділень нашої академії. І зараз свою майстерність вам покажуть бестіологи!

На щастя, їх було троє. По одному на кожну академію. Щасливчики, які зуміли вступити, які претендують на ліцензію. Але щойно глядачі почули, хто саме дістався на десерт, тут же втратили будь-який інтерес.

Першою виступала дівчина з довгою промовою, скільки відкриттів вона зробила за чотири курси навчання. Навіть я, яку загалом цікавили крилаті бестії, встигла кілька разів позіхнути.

Зрозуміло, що її ніхто не слухав. І імператор обірвав студентку на півслові, відправивши назад.

— Другим покаже свою майстерність студент першої академії Імвалара, студент Зіанар із дому Лісового Шелеста.

Я вчепилася пальцями в юбку своєї сукні, зосереджено спостерігаючи за тим, як ельф виходить на арену і потягується. Здавалося, його зовсім не турбує, що зараз станеться. Зір повернувся обличчям до трибун, поклонився імператору і обернувся.

Ми зустрілися поглядами, ельф кивнув мені та посміхнувся. А наступної миті в центрі арени відкрився портал.

Протяжне виття королівської віверни розбудило всіх задрiмавших аристократів. Поруч зі мною стрепенулась жінка в темному одязі і закричала від страху. Їй вторила сусідка.

— Дивись, там хтось знепритомнів, — шепнув Ріхтан, нахилившись до мене.

Я відмахнулася від некроманта і знову спробувала встановити зв'язок із Ковою. Але спроба провалилася.

Віверна розправила крила, витягла шию і протяжно засурмила. Зіанар більше не посміхався, він уважним поглядом стежив за бестією, що оглядала трибуни. По її морді так і читалося "і ось для цих я мушу грати?"

Вона злетіла так швидко, що моя сусідка просто сповзла по кріслу вниз, явно борючись з бажанням втекти кудись подалі.

— Лорди та леді Імвалара, — Зіанар посилив свій голос чарами. — Сьогодні я хочу показати вам, що бестіологія це не так нудно, як могло б здатися. Бестіологія – важливий предмет, на який мені розплющила очі мій новий викладач – Лорейн Атрікс!

— А ось це він даремно, — злісно прошипів Ріхтан. — Не привернули увагу, угу.

Я закусила губу, слідуючи поглядом за бестією, що кружляє в небі. Вона не могла покинути арену, її накривав такий потужний купол магії, що вiверну б просто накрило б чарами.

А потім вона впала каменем униз.

Зіанар відскочив убік, поставив щит від пилу та каміння, що летять у нього.

— Бестії небезпечні та страшні. Але тільки якщо ви порушили одне з правил: ступили на чужу територію, виявили ворожість їхньому потомству або не знаєте, як з ними впоратися.

Віверна знову злетіла, витягла шию і плюнула згустком зеленої отрути. Зіанар прикрився щитом, рідина розплескалася по землі, проїдаючи дірки. Почулися злякані зітхання з боку трибун.

— Але принадність бестіології в тому, — продовжував мовити ельф, — що необов'язково вбивати рідкісних бестiй заради власної безпеки. І сьогодні я вам це доведу.

— Ти так переживаєш, ніби це справжній бій, — голос некроманта тонув у гулі.

— Він може бути таким, — я все ще не могла дозватись до Кови і це мене турбувало. Що якщо бістiя передумала? Захотіла іншого? Образилася…

Зіанару може загрожувати небезпека, з якою він не впорається.