Магія у подарунок - Мiла Морес

- Мені теж її шкода, але я нічого не можу вдіяти. Це рішення Калеана, - Елім говорить у моїй голові, ніби виправдовуючись.

Тепер його смикає середній брат, Кірам.

- Вони відчувають мою магію, але не знають, з ким я говорю, не хвилюйся.

Так-так, взяла і повірила! Щойно всі витріщалися на мене, а тепер раптом не знають, з ким ти розмовляєш. Ошуканець ще той. Але мені байдуже. Подивився б краще на нещасну сестру, ніж мій сектор свердлити.

- Ти мені нічого не відповісиш?

Заперечливо хитнула головою, ніби струсила з обличчя волосся.

- Мені подобається твоя манера себе тримати невимушено.

- Досить, - не витримала і написала йому повідомлення. - Не говори зі мною, і не дивися у мій бік.

Зараз я злюся по-справжньому. І зрештою розумію, що не хочу мати нічого спільного з цією родиною. Власну сестру накачали так, що вона жива ні мертва. Дякую, я пас. Краще пошукаю іншу пташку для себе.

- Есма?

Я маю знайти спосіб заборонити йому говорити зі мною. Запитаю вдома у Фені, як це зробити. В одному із довідників має щось бути.

Здається, Елім прочитав усе на моєму незадоволеному обличчі. Я не жартувала, тож, напевно, до нього дійшло.

***

- Фене, як зробити так, щоб інший маг не міг зі мною подумки говорити?

- Є блокуючі заклинання. Ти даси йому відмову, і він не зможе з тобою говорити, доки ти сама не дозволиш.

- Давай зробимо це. Я не хочу більше чути його у своїй голові.

- Добре, Есмі, як скажеш.

Зараз мені мало б полегшити, але поки що не відпускає. Потрібен час, все минеться. Іноді доводиться обривати нитки, які пов'язують із чимось поганим. Це я себе так втішаю, розуміючи, що повертаюся до безпросвітної самотності. Я не повинна сумувати, з Елімом все одно нічого доброго скластися не може, а поганити чисті сторінки свого життя я не хочу.