Гра в кохання - Ліра Куміра

- Гей, Лекс, подивися сюди! - молодший програміст, нервово постукуючи по монітору, спробував привернути увагу колеги. Голос його звучав стривожено, а в очах читалося нерозуміння.

Олексій, відірвавшись від рядків коду, незадоволено скривився, ліниво потягнувся, розім'явши затерклу шию, і тільки потім зволив зазирнути через плече напарника.

- І звідки вона взялася? - брови його миттєво зсунулися до перенісся, а пальці самі собою застукали по клавіатурі. На екрані перед ними красувався новий жіночий персонаж, якого явно не створював ніхто з розробників.

- А я звідки знаю? Я думав, це ти прикольнувся! - молодший програміст кинув на співрозмовника розгублений погляд, але Олексій лише недовірливо похитав головою.

- Робити мені більше нічого, як малювати лівих персонажів. Видали її, схоже це глюк. - Напарник квапливо клацнув по панелі управління, але за кілька секунд завмер, зблід і різко випростався, ніби його вдарило струмом.

- Не віддаляється... - голос його пролунав хрипко, ніби пересохле горло раптом відмовилося працювати. Він у паніці клацав по кнопках, але результат залишався тим самим. - Відмовлено в доступі.

Лекс напружився, насупився і, зсунувши напарника плечем, сів за комп'ютер. Пальці заковзали по клавіатурі швидше, ніж думки в голові. Він перейшов у панель управління, зайшов під своїм логіном, але система не дала йому жодного шансу втрутитися.

«У доступі відмовлено. Ви не можете внести цю зміну».

Повідомлення яскраво блимнуло на екрані, і Олексій зі злістю вдарив по столу долонею, видихнувши крізь зуби:

- Та щоб тебе! - Новий персонаж ніби насміхався над ними. Код залишався недоторканним, немов хтось навмисне вмонтував його в гру, оминаючи всі їхні системи безпеки.

Тим часом, далеко від офісу, в іншому світі, де бірюзові хвилі ліниво омивали білосніжний пісок, де в повітрі витав аромат солі та свободи, темноволосий хлопець і дівчина з сяючими очима прогулювалися берегом.

Вона сміялася, злегка відкидаючи голову назад, а він з ніжністю спостерігав за нею, підлаштовуючись під кроки коханої. Їхні пальці ледь торкалися одне одного, але й цього було достатньо, щоб між закоханими пробігла іскра.

Ну що, товариші адміни, поборемося?