У всьому винне Різдво - Тіна Волф

На його голос всі, хто був поряд позбігалися.

-  Швидку потрібно викликати, - гаркнув бос.

-  Вже їде, я викликав, - відповів Ігор, присівши біля Єви і тримаючи в своїх долонях її холодні руки.

-  Що з нею? Адаме, що тут відбувалося? – сердито запитав бос.

-  Посварились трохи, - тримаючись на дистанції промимрив Адам, боячись підійти ближче.

-  Може вона вагітна? – раптом запитав у Адама бос.

Ігор так глянув на Адама, що той готовий був від його погляду провалитись крізь землю.

-  Я ні, я не причому! – захвилювався Адам, - У нас з нею нічого не було, окрім поцілунків. А від поцілунків не вагітніють, - весь цей час дивився на Ігоря, намагаючись тільки йому все пояснити.

Ігор, як скеля охороняв Єву, злегка торкався її щічок, потім розвернувся у бік Адама і грізно мовив:

-  Я тебе вб’ю, Адаме!

Адам аж зблід від несподіваної агресії в його бік.

-  Єва, ти мене чуєш? Маленька! – злегка торкався її обличчя, потім  гукнув, - Води трохи дайте!

Подали йому пляшку з водою, він намочив руку і почав торкатися її щічок, як раптом повіки ворухнулися і повільно відкрилися.

Перше, що побачила Єва, це стривожене обличчя Ігоря, поряд стояв шеф, а із-за його спини дивився на Єву Адам.

-  Нехай Адам піде! – тихо прошепотіла і сльоза скотилася по її щоці.

Ігор різко повернувся в його бік і вбивчим поглядом пронизав Адама, а потім прошипів:

-  Тобі краще піти, Адаме!

Адам наче чекав, щоб його випровадили звідти, сховався за дверима кабінету.

Невдовзі приїхала швидка. Всі симптоми показували на низький тиск, від чого слабкість, блідість та біль в ділянці серця. Надали Єві допомогу – вколовши якісь ліки і рекомендували випити гарячого міцного солодкого чаю та трохи відлежатись. Віталій Всеволодович одразу доручив Ігорю відвезти Єву додому і проконтролювати її стан.

Ігор нікого не підпускав до Єви. Приніс їй куртку, шапку – допоміг вдягнути, закутав шарфом шию, потім натягнув на ноги чобітки і впевнившись, що Єва добре вдягнена і не замерзне на холоді, взяв її на руки і поніс до машини. У Єви не було сили пручатися, вона підкорилася йому цілковито.

-  Ігорю, мені якось аж не зручно! Я дякую тобі за все! – трохи хвилювалася Єва.

-  Все нормально. Я отримую задоволення від того, що можу тобі допомогли. Як ти зараз почуваєшся? – схвильовано запитав.

-  Трохи краще. Спати лише хочеться.

-  Зараз приїдемо і ляжеш спати, – глянув на неї і посміхнувся, - Це добре, що тобі стало краще.

До квартири Єва вже йшла сама, але Ігор тримав її під руку. Голова менше крутилася і справді Єва почувалася краще.

-  Я можу залишитись, раптом тобі щось ще знадобиться, - запропонував Ігор.

«Чому б і ні» - подумала Єва.

-  Добре, - лише сказала.

Як тільки дісталася ліжка, Єва одразу заснула.

Ігор вмостився неподалік в кріслі. І якби хтось зараз захотів його виставити за двері Євиної квартири, то в нього б нічого не вийшло. Він загриз би любого, хто б наважився до неї наблизитись.  Ігор оберігав сон своєї коханої.