Оновлені почуття - Ірина Айві
Господи, що цю жінку привело до думки, що ми з її сином закохані один в одного?
-- Я не проти, але мої батьки ... Я вже казала, що вони живуть закордоном ...
-- Я все розумію, мила. Ти ще не сповістила їм, що виходиш заміж.
Та мої батьки упевнені в тому, що у мене навіть хлопця немає.
-- Ні, я розповіла батькам про Дана. Просто я б хотіла, щоб в особливий для мене день мама й тато були поряд.
Наталя Лаврівна дивним чином змінила риторику й своє ставлення до мене в цілому. Цікаво, як їй вдалося полюбити мене за одну ніч?
-- Ти права, мамо. Не варто затягувати з весіллям. Ми з Піоною готові йти під вінець хоч зараз, -- з посмішкою закоханого дурника наспівував Дан.
Зовсім з глузду з'їхав. Що він верзе?
Скупо посміхнувшись, я підморгнула Данові. Сподіваюся він зрозумів, що я хочу поговорити з ним.
-- Кхм, ... ми все обговоримо за вечерею, а зараз мусимо йти. Я обіцяв показати Піоні місто, а ви насолоджуйтеся чаєм.
Дан підвівся й подав мені руку. Під виглядом щасливих закоханих ми поплелися до спальні.
-- Чому ти підіграв своїй мамі? Ти мав робити все для того, щоб тема весілля не стояла так гостро. І, що я чую! Ти кажеш, що ми маємо одружитися як найшвидше. Поясни, будь ласка?
Щойно ми зайшли до кімнати й зачинили двері я накинулася на Дана з купою запитань. Що він знову вигадав?
-- Мені потрібен один лише місяць. І якщо для цього потрібно буде купити обручки й замовити ресторан, ми це зробимо.
-- Але це підло. Ти не можеш так грубо обманювати своїх батьків. Дане, ти хоч задумався на мить, що буде після того, як наш обман розкриється?
-- Він ніколи не розкриється, бо ні ти, ні я нічого нікому не скажемо. Коли настане потрібний момент просто розірвемо стосунки.
-- І ти ще мене називаєш брехункою. Те, що ти замислив -- підло.
-- Прошу не роби нічого такого, чого б я не схвалив. Не хочу погрожувати власній нареченій, але…
-- Ха, ... -- пирхнула у відповідь.
-- Я теж дуже люблю тебе, Піоно, а тепер одягайся, поїдемо тебе розважати. Куди хочеш? Я пропоную спершу на пляж, а потім у нічний клуб. Це ж твої улюблені місця відпочинку. Чи роботи?
-- Котися до біса. Я йду одягатися. І ще раз спробую зв'язатися з Поліною. Її мовчання лякає мене.
-- Якщо хочеш, можемо заїхати до поліції. Розповімо, що трапилося, дамо координати ...
-- Ні, до поліції не можна, -- злякано закричала я.
-- Я так і думав!
Дан знову вирішив, що я брешу йому.
***
-- Владиславе Юрійовичу! Я примчав одразу після вашого дзвінка, зрозумівши, що справа термінова та конфіденційна.
-- Присідай, Сергію! У мене для тебе є важливе завдання, ... і як завжди конфіденційне.
-- Розповідайте!
-- Дан вирішив одружитися. Я б звісно зрадів такому повороту, але він збирається одружитися з підстилкою Захара.
-- Захара?
-- Безбашений тип з Одеси. Раніше ми вже мали з ним одну справу.
-- Все, ... згадав. І дівчину теж. Красива така, наче пава.
-- Пава, кажеш. Цю паву не одноразово підкладали під потрібних людей. Курва вона, а не пава. Кажуть вправна дівчина. Завжди залишає по собі приємні враження. Та це зараз не головне, перейдімо до суті питання. Ця дівка не може занапастити життя мого єдиного сина. Я хочу ...
***
-- Ти голодна? -- запитав Дан, коли ми у двох прогулювалися набережною Дніпра.
-- Зовсім трохи, -- відповідаю чесно.
-- Зробимо кілька спільних світлин й підемо до ресторану.
-- Як хочеш, -- байдуже знизую плечима.
Я втомилася плентатися слідом за Даном. Екскурсія містом втомила мене. Ноги гуділи й голова розкололася від болю. Ще й з Поліною зв'язку немає. І це мене найбільше хвилює.
-- Стань ближче до мене. Обійми за шию і погляд, ... вдай, що закохана в мене по вуха.
-- Знаючи тебе особисто, думаю з цією задачею не впоралася б навіть сама професійна акторка.
-- А ти впораєшся, бо давно перевершила їх усіх.
Роблю, як він каже. Обіймаю за шию й тулюся щокою до його щоки. Від Дана пахне свіжістю. Запах настільки п'янкий, що хочеться вдихати його раз за разом.
-- Чого заціпеніла? Посміхайся! Ой! Чекай мені телефонують.
-- То відповідай! -- відсторонююся.
-- Тато! ... Алло, тату! Щось трапилося? ... Угу, зрозумів, ... буду. Ммм, ... зі мною Піона. Зараз щось вигадаю.
Дан розмовляє з татом. Схоже щось важливе трапилося.
-- Все добре? -- питаю Дана, коли він завершив розмову.
-- Мені потрібно їхати в один із наших готелів, а ти можеш прогулятися торговим центром. Додому не їдь, бо там мама замучить тебе запитаннями на які ти не матимеш відповідей. Якщо мені доведеться затриматися, то я попрошу батька або Сергія, щоб відвезли тебе додому.
-- Я можу на таксі. Не потрібно нікого турбувати.
-- Не переч майбутньому чоловікові. Буде по моєму!
-- Ти нестерпний, і я ніколи не вийду за тебе заміж.