Оновлені почуття - Ірина Айві

Глава 10

-- Про що задумалася? Невже втомилася від маминих запитань? -- запитав Дан, коли я тридцяту хвилину поспіль заглядала у вікно. 

Я нікого не виглядала й нічого не шукала у темряві ночі. Просто знайшла  своє місце для думок. Ми обоє прийняли душ і вже можна було б лягати у ліжко, але мені не хотілося. З голови ніяк не йшов погляд Владислава Юрійовича. Я не на стільки дурна, щоб не зрозуміти, що він дивився на мене голодними очима. І цей погляд мав чіткий сексуальний підтекст. 

-- Ні! Твоя мама мала повне право питати мене все що завгодно. 

-- А що тоді? Я ж бачу, що тебе щось тривожить, допитувався Дан. Краще б просто дав мені спокій.

-- Я не змогла зв'язатися з сестрою. Її телефон вимкнений. Боюся якби чого не сталося, -- ділюся лише однією причиною своїх хвилювань.

-- Якби вона існувала, то ти б точно з нею зв'язалася. Я -- спати, і ти лягай. Завтра нас чекає насичений ранок. 

Коли я почула рівномірне дихання Дана, то сама відчула, що просто валюся з ніг. Стояти біля вікна цілу ніч не найкраща перспектива, тому підходжу до ліжка й відкинувши ковдру лягаю спати. 

-- Прокидайся! Час вставати, Піоно, -- термосить мене Дан за плече. 

-- Котра година? -- потягуюся ліниво й хочу повернутися на інший бік, але Дан повертає мене до себе. 

-- Час поплавати в басейні. Я завжди роблю це о сьомій годині ранку. 

-- Я не люблю плавати.

-- А хто тут питає, що ти любиш? Ти забула: я наказую -- ти виконуєш, -- нахиляється надто близько. 

Щоб не стикнутися носами, штовхаю Дана й зістрибую з ліжка. Витівка дитяча зате дієва. 

У ванній швидко вмиваюся й одягаю купальник. Зверху накидаю халат, щоб не провокувати дивні погляди. 

-- Я готова, -- кажу Данові, повернувшись до спальні. Він теж одягнений у халат, значить вже встиг одягнути плавки. 

-- Ходімо, моє сонечко, -- кліпає лукаво, натягнувши вимушену посмішку. -- Мама з татом п'ють каву біля альтанки тож нам доведеться вдавати палке кохання з самого рання, -- засміявся Дан й ціпко обійняв мою талію. 

Ох, як сильно кортить скинути його руку. 

-- А вода в басейні холодна? 

-- Зараз перевіримо. Та ти не хвилюйся я завжди зможу зігріти тебе своїм тілом. 

-- Коли я чую від тебе такі слова у мене одразу підвищується температура. 

Сьогодні я маю гарну можливість роздивитися будинок Дана. Лише глянувши, можна упевнено сказати, що тут прикладена рука професійного дизайнера. Кущі, квіти, дерева усе надзвичайно гармоніює між собою. А басейн, та тут може плавати ціла група дітей, але зараз міряти його глибину  доведеться мені.

Зараз мені прийдеться зняти халат і тато Дана знову витріщатиметься на мене. 

Неохоче роздягаюся й кладу свій халат на лежак, Дан уже виблискує переді мною своїм ідеальним тілом. 

-- Ну що готова пропливти кілька кіл на швидкість? -- питає Дан, а самовпевнена посмішка переможця просто світиться на його обличчі. 

-- Не готова, але тобі на мене начхати, тому я змирилася з твоїм егоїзмом. 

-- Давай свою руку. Запеклий егоїст допоможе тобі не впасти. 

Коли за нами спостерігають батьки Дана я маю здаватися люблячою та покірною. Трясця! І це в той момент, коли мені хочеться видряпати йому очі. 

Вода прохолодна. Шкіра одразу вкривається сиротами і я міцніше стискаю руку Дана. І саме в цьому моя величезна помилка. Негідник різко тягне мене у воду. Я навіть зойкнути не встигла, як опинилася у воді по саму шию. Втративши рівновагу я схопила Дана за шию й міцно притулилася до його грудей. 

-- Ти саме цього очікував? Хотів, щоб я була слабкою? -- фиркнула я, а Дан лише посміхнувся й обвив руками мою талію. --  Відпусти мене! Чого вгризся своїми клешнями, -- зашипіла я наче гуска. 

-- Що? Злякалася? Думаєш, я тебе домагатимуся? -- з нахабною усмішкою запитав Дан.

-- Не посмієш! - твердо промовила я, гордо піднявши підборіддя.

Чому? -- поцікавився  тиран, накручуючи на палець темно-каштанове пасмо мого мокрого волосся.

-- Твої батьки не зводять з нас очей.  Сам поглянь. 

-- Я це й без тебе знаю. Давай просто поплаваємо. Тобі варто розслабитися. Ти схожа на дерево. 

-- Добре! Два кола не більше, -- погоджуюся й одразу пускаюся в плавання. Вода дійсно потроху забрала напруження. Дан більше не приставав. 

-- Все, з мене досить, -- видихнула я схопившись за бортик басейна й перевівши подих вийшла з басейну. Дан вийшов слідом й навіть накинув мені рушник на плечі. 

-- Сьогодні зранку вітряно. Спершу висуши феном  волосся, -- наказав Дан, а потім взяв рушник й сам почав витирати ним моє волосся. Знову включив режим турботливого кавалера. І це все тому, що його батьки не можуть надивитися на нас. 

-- Я й сама можу, -- шепнула Данові, коли він нахилився до мене. 

-- А як же турбота майбутнього чоловіка? Я заради коханої жінки ладен на будь-які жертви. 

-- Не сміши мене. Нас ніхто не чує, тому не вдавай палкого закоханого, -- хмикнула я, й байдуже переплела наші пальці. Здається в мені прокидається акторський талант. 

-- Піоно, ... Дане, ходіть швиденько до нас. Вип'ємо разом чаю, -- гукнула Наталя Лаврівна, зазиваючи нас рукою до себе. 
 

-- Дане, швидше налий майбутній дружині чаю, бо вона в тебе зовсім заледеніла, -- промовив батько Дана й торкнувся рукою мого оголеного коліна, яке стирчало з-під полів халата.    

Його дотик наче кип'ятком ошпарив мою шкіру. Що він собі дозволяє? Та ще й у присутності дружини та сина. За кого мене має? 

Дан представив мене, як майбутню дружину і те, що все це гра, знаємо лише ми двоє.

 Моєму обуренню не було меж, але відкрито хамити я не стала. Просто натягнула халат на коліно й міцніше притулилася до Дана. Смішно, але зараз саме він мій порятунок. 

-- Не турбуйтеся! Я не промерзла до кісток, швидше навпаки плавання з Даном додало енергії, -- кокетливо посміхаюся своєму ворогові, бо ситуація, що склалася не залишила мені вибору. 

-- Я зрозуміла, що між вами все серйозно. Ваші закохані погляди все мені розповіли, тому я подумала, що нам не варто затягувати з весіллям. Дане, Піоно, ... ви повинні одружитися в максимально короткий термін. І я, як мама хочу всі клопоти взяти на себе. Звісно, мила Піоно ми все узгодимо. Без твого відома я не прийматиму важливих рішень.