Дежавю (deja vu) - The goddess Aphrodite

З дитинства Роза та Аліса були нерозлучні. Вони разом зростали, разом переживали всі труднощі та радощі, і ніщо не могло порушити їхніх стосунків. Аліса була відкритою, веселою, завжди з найкращими порадами, навіть коли їхні дружні розмови ставали важкими. А Роза була більш споглядальною. Вона любила копатися в собі, шукати глибину у всьому, що її оточувало, і часто її серце було переповнене сумнівами, яких не було в Алісі.

Уже після кількох років спілкування з Алісою, Роза зрозуміла, що, хоча її подруга була оптимістом, все ж таки не розуміла її так, як хотілося б. Вона не відчувала того ж глибокого розуміння, яке Роза знаходила в собі.

— Ти серйозно думаєш, що Макс — це твій чоловік? — запитала Аліса одного вечора, коли вони сиділи разом в кафе, на фоні шумного міста.

Роза, розгублена, відповіла, намагаючись заспокоїти подругу:

— Це не просто так. Я відчуваю… це не зводиться лише до фізичного тяжіння. Він — це щось більше. Я просто знаю.

Аліса, стиснувши губи, дивилася на неї з певним сумнівом.

— Роза, ти ж розумієш, що, коли ти ставиш це «я просто знаю» на перше місце, ти можеш заплатити дуже високу ціну, правда? Люди не завжди бувають тим, чим здаються. І, вибач, але Макс — це не той, з ким я тебе бачу, якщо чесно.

Роза зітхнула. Вона знову почала сумніватися. Можливо, це дійсно була лише її уява. Можливо, Аліса мала рацію, і з цього не вийде нічого серйозного. Але чому тоді кожен погляд Максима так сильно захоплював її серце? Чому вона не могла позбутися цього почуття?