Годинник почуттів - Кирило Легович

 Ситуація була напруженою. Те, що спочатку задумувалося як розіграш, перетворювався на реальну пропозицію стосунків. Костя з нетерпінням чекав відповіді дівчини, а хлопцям було цікаво спостерігати за  переживанням свого друга.   

Нарешті Кіра відповіла: 

- Зрозумій, Костю, у мене є хлопець. Ти хороший, але, мабуть, ми ніколи не зможемо бути разом.  

  Ці слова вдарили Кості в саме серце. Він сидів, не розуміючи, що коїться. Хлопці кепкували з нього, і через це йому ставали ще гірше.  

  Костя ліг спати першим. Сон не міг зарадити його. У думках була тільки Кіра. Він не знав куди себе діти. Костя бажав утекти від всіх, побути на самоті. Господи, та на його очах виднілися сльози!  

Прокинувшись, хлопець одразу написав нове повідомлення Кірі. Він був  розгубленим, не знав як контролювати свої емоції та виглядати нормально. Страждання з кожною хвилиною посилювалося. У намаганні підкорити емоції здоровим глуздом, Костіна поведінка  на цьому фоні виглядала просто смішною.  

  Це був останній день подорожі. Він стояв  на березі чорноморського пляжу, дивлячись у безкраю блакить.  Хлопець не міг у той час не думати про Кіру. 

 Його ноги омивало ледь тепле море.  Костя дився на пісок, який ставав то мокрим, то знову сухим.  У момент, коли нова хвиля прибувала на берег, у його голові промайнула одна ідея. 

Костя тричі намагався красиво намалювати палицею на піску ім’я Кіри,  яке постійно змивала вода, взяте кривеньке серце. Після спроб і невдач,  йому вдалося  побороти стихію, і відправити свій романтичний напис Кірі. У нього це вийшло! Кіра відправила взамін відповіла смайлик білого серця. Для хлопця, це була надія, яка може врятувати його кохання від страждань. 

   Група  пішла з пляжу. Вже за декілька годин, хлопці стояли на пероні одеського вокзалу. Коли всі зайшли до потягу, то вже Костя спав у сусідньому плацкарті. Він відчував відчуженість, злість на друзів і страждання через  любов до Кіри.  Костя хотів, щоб якнайшвидше закінчилася ця поїздка. Ці декілька днів були для нього справжніми муками, які він тяжко переживав, іноді видаючи свої емоції на зовню у вигляді сліз.  

 Тим часом морський берег омивав шторм. Метрові хвилі били пляжі, змиваючи все на своєму шляху у власне глибинне володіння. Те серце, яке було адресовано Кірі, чорна вода стерла з білого піску, залишивши по собі смугу з мушель та водоростей.