У всьому винне Різдво - Тіна Волф

Назар обійняв тонкий стан Єви, пригорнув до себе. Вона не пручалась, дозволяла себе цілувати і торкатися, голова у неї пішла обертом, ноги не слухались, серце тремтіло, у вухах повторювалось: «Я кохаю тебе, Єво!» Вона почала танути в його обіймах, мить насолоди накрила її. Єва закрила очі і поринула думками до нього, до коханого… до Адама! Його постать з’явилась перед нею, вона відчувала його дотики, його ніжні руки, його трепетні і гарячі поцілунки. «Адаме, я кохаю тебе!» - не витримала, прошепотіла. Раптом схаменулася, бо відчула, як різко відштовхнув її від себе Адам… Ой, ні – Назар?!

-  Я до тебе з усією душею, а ти! Це все, Єво? – з болем у голосі запитав Назар, - Це кінець?

Єва опустила очі наповнені сліз, бо зрозуміла, що це справді кінець. Бо її почуття до Адама не вирвати! Чи зможе вона їх колись видерти із свого серця? Єва не знала.

-  Пробач, Назаре! Але я не кохаю тебе. – з сумом дивилась на нього, - тобі краще піти. Це кінець, Назаре!

Назар дивився в сповнені смутку і сліз очі Єви, і все намагався збагнути, як так сталося, що він звернув не в той бік і втратив свою кохану? Миритися з цим у нього не було бажання. Він твердо для себе вирішив – повернути Єву, всіма можливими і неможливими способами.

-  Я буду боротися за своє кохання. Я буду боротися за нас! Ти ще покохаєш мене, Єво!

Одного не розумів Назар – справжнє кохання нікуди не піде. І боротися за нього не потрібно. Кохання потрібно берегти…