У всьому винне Різдво - Тіна Волф

Хлопці злякано витирали сльози і пішли дрібно перебираючи ногами за матір’ю.

Єва стояла вся бліда, очі зробилися скляні, наче не живі. Вона на мить застигла на місці, як статуя, не дихала і не ворушилась. Якби не покоївка, яка проторохтіла повз зі своїм візочком, і повернула Єву до реальності, то та так і стояла б цілий день.

Зараз Єва Їхала в автомобілі Ігоря і все прокручувала неодноразово в своїй голові.

-  Адаме, навіщо ти так зі мною? – шепотіла, –  Як же боляче! Навіщо ти мене в себе закохав? Навіщо? Навіщо ти так зі мною? – як мантру повторювала Єва.

Ігор всю дорогу спостерігав у дзеркало за Євою. Він розумів, що з дівчиною щось коїться, і намагався не зачіпати її розмовами.

Пролунала мелодія телефонного дзвінка. Вхідний від Адама.

Єва застиглим поглядом дивилась на мобільний. Всі емоції щезли, сльози пропали, лише на душі важко,  давило щосили. Єва вимкнула телефон зовсім, сиділа втупившись в одну точку і їй здавалося, що вона померла, її немає більше ні для кого.

-  Як я могла так вляпатись, як? Краще померти, ніж терпіти цей біль.

Авто мчало по трасі, все далі і далі забираючи Єву від міста, де її серце розбило кохання.