Дежавю (deja vu) - The goddess Aphrodite

З часом Роза почала помічати, що навіть коли вона здавалася щасливою з Олександром, вона не могла приховати свою тугу. В один із вечорів, коли вона залишилася наодинці зі своїми думками, вона отримала несподіване повідомлення. Це був Максим. Його слова розтривожили її душу, змусивши згадати те, чого вона давно намагалася уникати.

«Розо, я знаю, ми давно не говорили. Але мені важливо знати, як ти. І хоч ми далеко один від одного, я завжди готовий вислухати тебе, якщо тобі це потрібно».

Текст був простий, але слова торкнулися її глибини. Вона сиділа, не знаючи, що робити. Чи варто відповідати? Чи це просто знову призведе до болю? Але не відповісти було б ще гірше. Її серце було переповнене емоціями, що вона не могла зрозуміти.

Вона вирішила написати:

«Я теж часто згадую тебе, Максим. Це важко... Але я вдячна за твої слова».

Це була перша взаємодія після п’яти років. Її серце билося частіше, бо вона зрозуміла, що вони обидва пройшли через багато і змінилися. Вони обидва стали іншими, але чогось важливого все ж таки не вистачало — того самого зв’язку, який був у них колись.

Максим відповів швидко:

«Можливо, ми обидва змінилися, але інколи це не означає, що ми повинні відпустити все. Я готовий допомогти тобі, якщо ти цього хочеш».

З того моменту їхнє спілкування поновилось. Хоча вони не могли повернутись до минулого, вони почали підтримувати один одного на відстані, ділитися своїми переживаннями, труднощами і радощами.

Роза відчула, що навіть на відстані вони могли бути важливими один для одного. Їхні серця ще були пов’язані ниткою, і хоч вони йшли різними шляхами, кожен крок давав їм змогу побачити себе через очі іншого.