Казка старого млина - Черкасенко Спиридон

згориш!.. Мерців лиши мерцям.
М а р'я н а
(вибігає з-за млину у вінку
на розпущених косах).
Де дід?., де дід?
(Кидається то до одного, то до другого
робітника).
Сусанна (до Подорожнього).
Вона... вона... це — Казка.:
А Вагнер же казав мені, що вмерла...
(Угледівши Вагнера).
А ось і він. Чого прийшов?
Перший робітник (до Мар'яни).
Нема,
Він там...
Показують на палаючий млин, у якого раптом
дах падає.
Мар'яна (несамовито).
Він там? в млині сховавсь? Дідусю! діду!!!
Кидається до огню, але робітники втримують її.
Вагнер
(підходить ближче: у нього пом'ятий,
невиспаний вигляд; побачивши Мар'яну,
робить рух до неї, простягаючи руки).
Мар'яно!.. Казко любая моя!..
Мар'яна, вгледівши його, скрикує, виривається
з рук у робітників і кидається у вир. —Крик жаху
в присутніх. Вагнер робить рух за нею,
але зупиняється і з жахом слідкує, як понесло
водою тіло Мар'яни. Подорожній і кілька робітників
з тих, що прийшли пізніш, зірвавшися з місця,
кидаються за нею. Решта товпиться біля колеса,
слідкуючи за тим, що робиться в річці.
— Загибла вже...
— Е, ні... вхопив!
— На берег випливають!..
— А що ж з млином робити?
— Ну, й день сьогодня!..
Сусанна (підходить до Вагнера).
Тепера, Вагнере, вже край напевне...
Вагнер (показує в глиб сцени).
Він витяг, бачите?., на берег витяг...
Вона ще оживе...
Сусанна
О, так! вона,
Запевне, оживе, та не для вас,—
Для Вагнерів навік умерла Казка!..
Млин валиться при криках і метушні. Вир люто реве.
Сходить сонце. Чути гудок заводу.