Кульчиці (величне гніздів'я гетьманів) - Сушинський Богдан

Принагідно за-уважу, що майже в усіх виданнях зазначається, що, мовляв, його іменем у Відні названо вулицю, але це — наслідок поми-лки в перекладі чи в трактуванні, тому що, як бачимо, німе-цькою мовиться про "провулок Кульчицького". Ясна річ, ця обставина анітрішечки не применшує рівня пошанованості віденцями славного козака. Як уже мовилося, споруджено пам'ятник Юрію Кульчицькому і в його рідних Кульчицях. На таці з кавою, яку наш герой тримає в руках, вигравірувані його, тепер уже до кожного з нас звернені, слова: "Що ново-го, братчику-серденько?".

Розбудовуючи свої кав'ярні, Кульчицький, у такий спосіб, утверджував і новий напій та нові рецепти його приготуван-ня; і нову форму своєрідного клубного спілкування віденців, і навіть новітнiй на той час аспект торгівельного бізнесу. А ще, усім своїм способом життя, своєю мужністю у воєнні ча-си і підприємливістю – в мирні, Кульчицький утверджував у пам'яті австрійців, а відтак — і в історичній згадці народів усі-єї Західної Європи, образ готового до самопожертви козака, і, водночас, образ відкритого для мирної співпраці українця.

… Але все ж таки: хто там там намагається доводити, що нібито Юрій Кульчицький винаходив спосіб заварювати каву "по-віденськи"? Вигадки! Якщо вже наші хлопці беруться щось там "заварювати" під стінами будь-якої з імперських столиць, то виходить у них завжди однаково – "кава по-козацьки"!