У дзеркалі життя й літератури - Чуб Дмитро

Перший том Вибраного, що вийшов у Мюнхені в Українському видавництві має 312 сторінок. Другий том вийшов у 1974-му р., має 370 сторінок. А третій том Вибраного щойно вийшов з друку в 1981-му році, має 403 сторінки. Хоч побіжно варто згадати про велику вартість цих томів.

У першому томі Виораного маємо 24 розвідки чи дослі-ження. Серед творчих сильветок окремих письменників чи поетів, як Гр. Косинка, Василь Барка, Микола Хвильовий, І. Дніпровський, Борис Антоненко-Давидович, поміщена й важлива праця про Молодий театр. Тут віддзеркалено період бурхливих часів 1917-1920 рр., коли іноді дуже тяжко було творити рідне мистецтво, але воно творилось. І автор, дослідивши цей малознаний період, аналізує успіхи й слабі сторони праці Молодого театру, робить огляд репертуару, характеризує діячів театру та їхні погляди на театральне мистецтво, показує боротьбу різних течій, напрямків і стилів, насвітлює зусилля піднести український театр до рівня європейського, відійшовши від старих віджилих форм. Тут автор використав багато першоджерельного матеріялу, не тільки на підставі власних спостережень, а більше використав джерела тодішньої нашої преси 1917-1919 рр., вислови діячів театру, публікації тощо.

Творчість інших письменників автор розглядає на тлі дійсносте 20-х років або пов'язує з іншими актуальними для того часу проблемами. Творчість Тараса Шевченка Ю. Бойко розглядає на тлі західноєвропейської літератури. У праці Бєлінський і українське національне відродження він дає фахову аналізу поглядів Бєлінського, його писань та боротьбу проти української мови й літератури, а також показує шовіністичне ставлення і зневагу до інших народів, показує імпе-ріялістичне обличчя цього великодержавника, що ніяк не схоже з тим трактуванням, яке дають Бєлінському літературознавці царських і теперішніх часів.

Ерудицію автора бачимо і в розвідках До проблеми Франкового романтизму, Діти чумацького шляху, Прапороносці О. Гончара, Франко — дослідник Шевченкової творчости та в низці інших.

Велику цінність становить і другий том Вибраного (1974). Суто науковий чи літературознавчий матеріял цього тому має 28 позицій. Проф. д-р Ю. Бойко великий ерудит в ділянці нашої мови, літератури, історії. Не маючи змоги охопити своїми томами Вибраного всього того, що не застарілося, автор, як видно, вирішив показати читачеві різні жанри своєї наукової праці. В одному випадку — це лише настроєвий есей (Радісно-болючі зустрічі), в іншому — дуже документальна пре-цизна розвідка (Камінний господар Лесі Українки) або перспективна стаття, яка намічає шляхи дальших дослідів літературознавства (Шевченкова річниця і завдання української науки).

Дальшу обізнаність і розмах ав гора бачимо в доповіді Духовий стан на Україні та наша емії рація, яку автор виголосив на 1-му Конгресі СКВУ і яку учасники Конгресу прийняли з великим ентузіязмом. У ній висловлений перший ґрунтовний синтетичний погляд на явище українського шестидесятництва.

Вихід з друку капітальної праці одного з найвидатніших наших мовознавців Юрія Шереха Нарис сучасної української літературної мови (1951) Ю. Бойко привітав науковою статтею, відзначивши цю важливу подію, що сталась після 20-річ-ної мовчанки на мовознавчому обрії в Україні. Автор також підкреслив, який крок вперед зробив проф. Юрій Шерех, порівняльно з працею 0. Синявського. Досить сказати, що проф. у своїх прикладах використав твори 165-х наших письменників.

Сміливо полемізує Юрій Бойко і з противниками Миколи Хвильового, що закидали останньому бандитизм і чекізм. А тим часом у період масових арештів і цькування Хвильовий у своїй обороні словом не згадав про свою працю в чекістів, чого фактично й не доведено, а, навпаки, кинув гасла, які стали прапором для думаючої української людини: Геть від Москви! Москва задрипанка міщанська, Революція зайшла в раковину з калом, Орієнтація на психологічну Европу конечна. При цьому автор наводить вислови наших неоклясиків про статті Миколи Хвильового: Крик серед півночі в якомусь глухім колі — Миколи Зерова або слова Могилянського: В кімнаті, де було так душно, що дихати ставало важко, раптом відчинено вікна, і легені разом відчули свіже повітря.

Юрій Бойко переконливо доводить, що велич Хвильового в тому саме й полягала, що він поставив українську ідею у зв'язок з усією політичною проблематикою сучасної земної ісулі, через ідею заперечення зв'язків із Москвою він прийшов до ґльобальної концепції, в якій українська держава стає річчю важливою не лише для українців, а конечною для відродження людства на ветхій плянеті нашій... Автор оперує ще багатьма важливими цитатами, які показують Хвильового як ненависника Москви, як патріота.

У праці Культ Шевченка і шевчекознавство автор проа-налізуав проблеми шевченкознавства, здобутки на цьому шляху й небезпеки канонізувати культ Шевченка, пристосувавши його до своїх потреб, зокрема тут, у вільному світі.

Юрій Бойко також слушно скритикував працю Н. Полон-ської-Василенко Українська Академія Наук (Мюнхен, 1955), назвавши свою рецензію Всеукраїнська Академія Наук у кривому дзеркалі, бо видатний науковець Полонська-Василенко назвала совєтську владу інтернаціональною, але не показала, як Москва справді гнобила українську науку, як обрізала фінансові дотації, обмежила видавничі пляни Української Академії Наук в той час, як бібліотека Російської Академії Наук у Ленінграді дістала величезні дотації. Про це писав у 1926-му році й академік Мих. Грушевський, але історик Полонська-Василенко на це не звернула уваги. Більше того, вона невірно подала й діяльність та значення самого Мих. Грушевського, який найбільше тоді виступав проти русифікації та московських впливів. Не зважаючи на велику пошану до проф. По-лонської-Василенко, проф. Бойко не завагався перерахувати її численні фактичні помилки в книзі.

З великим знанням і ерудицією розгорнув проф. Бойко і статтю Історія українського театру в советському насвітленні, звернувши увагу на великі викривлення в спогадах відомого артиста й режисера І. Мар'яненка Прошлое украинского театра (1954), що артист зробив на догоду Москві. Ці спогади наш науковець зіставив із спогадами того ж артиста, які він надрукував ще в 20-х роках в Червоному шляху, де було незрівняно більше правди. Проте Ю. Бойко об'єктивно згадує й позитивні сторони спогадів Мар'яненка.

До важливих досягнень Юрія Бойка у другому томі Вибраного належать статті про велику працю проф. Павла Зайцева Життя Тараса Шевченка та Українське підсовєтське літературознавство в роках 1957-58.

Привертають увагу своїм змістом і новими відомостями також такі праці, як М. Скрипник і сучасне, М.М. Глобенко, Нотатки на берегах поезій Я. Славутича, Український романтизм Центральної і Східньої України у його стосунку до західноєвропейської романтики, До проблеми розвитку Франкового стилю, Драма "Між двох сил" В. Винниченка, як відображення української національної революції та інші.

Підсумовуючи огляд 2-го тому Вибраного, можна цілком певно сказати, що кожна праця, розвідка, рецензія нашого науковця має в собі щось нове: нові або присипані порохом забуття факти, або цікаві припущення, проблеми, теорії, або й усе разом. У розвідці про Камінного господаря Л. Українки

Проф. Ю. Бойко читає доповідь на Шевченгсівсьгсій Ювілейній Агсадемй в Людвіґ-Максіміліянс-Університеті, 1961 р.

бачимо цілком нове, ще ніким не висловлене розкриття ідейного змісту драми, а також докладніше, ніж у дотеперішніх працях, подано окреслення типів драми на тлі світового розроблення теми донжуанізму.

У праці До проблеми розвитку Франкового стилю не тільки виставлено, а й конкретизовано тезу, що Франко у своїй творчості еволюціонував від реалізму-натуралізму до неоромантизму. У розвідці Український романтизм Центральної і Східньої України у його стосунку до західноєвропейської романтики — досить докладно змальовано культурну атмосферу романтики та специфічно літературний її зміст, при чому до деталів доведені паралелі між романтизмом українським та англійським, німецьким, французьким і італійським. В такому аспекті в нашому літературознавстві проблеми романтизму ще не розглядано, були лише окремі натяки на це (як, наприклад, у Шамрая).

Проф. Юрій Бойко (автор кількох видань про Т. Шевченка) високо оцінив книжку П. Зайцева Життя Шевченка й оборонив від закидів в ненауковості (Див. Тарас Шевченко в новому світлі). Але одночасно в роботі Біографія Шевченка на основі узгляднення новіших осягів шевченкознавства дослідник переміг ті труднощі, яких не подолав проф. Зайцев, а саме — дав образ складних відносин між Шевченком і його російськими знайомими письменниками, показав умовність тих відносин та нереальність радянської тези про наявність спільного фронту між Шевченком, з одного боку, а Чернишевсь-ким і Добролюбовим, — з другого.

Третій толі, на жаль, не охоплює всього цінного, що залишилося після попередніх двох томів. Серед них чекають четвертого тому такі цінні праці, як Іван Котляревський, Данте і українська література, Тете й українська література, М. Богдановіч як критик українського письменства, Коментар до Шевченкової поезії "І Архімед і Галілей", Вклад проф. Дм. Чижевського в чужомовну історію української літератури, Український духовий елемент Гоголя у формуванні його стилю, "Крик з могили" — із захалявної сучасної літератури на Україні, Поетичний шлях М. Рильського та низка інших. Крім цього, майже неторкнутими лишилися його праці чужими мовами: англійською, німецькою, італійською та французькою. І хоч у нас так мало заінтсресування до праць вищого теоретичного профілю, все ж таки всі ті згадані й незга-дані праці мусять знайти місце в дальших томах. А що попит на видані томи значний, бачимо з того, що з другого у продажу нічого не лишилося, і його щойно перевидано офсетдру-ком у Західній Німеччині.

У передмові до третього тому автор пише: Не випадково передруковую я тепер свої досліди "Російське історичне коріння большевізму", "Російські традиції в большевицьких розв'язках національного питання", "Шевченко і Москва". Розвиток нинішніх російсько-українських взаємин на еміграції та постання у декого із нас ілюзій на цьому полі вимагає наново звертатися до джерел.