Нові коментарі
У середу у 02:48
Щиро вам дякую за увагу до моєї казки з книги казок ''Богданія''. На кожному з двох сайтів, з якого ви могли передрукувати цю казку, у змісті
З Божою правдою - Народні
На столітній ювілей української літератури - Українка Леся
Аннотація до бестселера - На столітній ювілей української літератури - Українка Леся
Всі твори автора ⟹ Українка Леся
Всі твори автора ⟹ Українка Леся
"На столітній ювілей української літератури" - це незабутня збірка творів від визначної поетеси та письменниці Лесі Українки, присвячена величному святу української культури.
У цій книзі читачі зустрінуться з шедеврами літературного мистецтва, що відображають дух національного відродження, патріотизм та боротьбу за свободу.
Авторка, через свої вірші та оповідання, проникає в серця читачів, розкриваючи велич і красу української духовності та національної самосвідомості.
"На столітній ювілей української літератури" - це важлива книга, яка зберігає спадщину та надихає на патріотичні почуття та любов до рідної мови та культури.
Читаємо онлайн На столітній ювілей української літератури - Українка Леся
У кожного люду, у кожній країні
Живе такий спогад, що в його в давнині
Були золотії віки,
Як пісня і слово були у шанобі
В міцних сього світу й не тільки на гробі
Складались поетам вінки.
За пишнії хрії, величнії оди
Король слав поетам-співцям нагороди,
Він славу їх мав у руці;
За ввічливі станси, гучні мадригали
Вродливиці теж нагороду давали,
Не знали погорди співці.
І щонайпишнішії дами з придворних
Вдавали на сцені субреток моторних,
Щоб слави і втіхи зажить:
Сама королева здіймала корону,
Спускалась додолу з найвищого трону
Поетовій мрії служить.
Богам були рівні співці лавреати
І гордо носили коштовнії шати
У панськім магнатськім гурті;
Цвіли в них і лаври, і квіти барвисті,
І навіть терни їх були позлотисті,
Кайдани — і ті золоті!
Живе такий спогад, що в його в давнині
Були золотії віки,
Як пісня і слово були у шанобі
В міцних сього світу й не тільки на гробі
Складались поетам вінки.
За пишнії хрії, величнії оди
Король слав поетам-співцям нагороди,
Він славу їх мав у руці;
За ввічливі станси, гучні мадригали
Вродливиці теж нагороду давали,
Не знали погорди співці.
І щонайпишнішії дами з придворних
Вдавали на сцені субреток моторних,
Щоб слави і втіхи зажить:
Сама королева здіймала корону,
Спускалась додолу з найвищого трону
Поетовій мрії служить.
Богам були рівні співці лавреати
І гордо носили коштовнії шати
У панськім магнатськім гурті;
Цвіли в них і лаври, і квіти барвисті,
І навіть терни їх були позлотисті,
Кайдани — і ті золоті!
Відгуки про книгу На столітній ювілей української літератури - Українка Леся (0)
