Давнє й нове - Франко І. Я.
Ані слідочка не видать.
І весь задиханий, я став,
І зимний піт з чола потік,
І думка блиснула: «Вдурів!
Вона ж умерла, нині рік!»
Я тямлю смерть її. Шпиталь.
Гарячка… Кашель… Хрипота
Худенький трупик в білому…
І згірдний буркіт: «А, се та!»
І жах мене проняв під сим
Палючим сонцем, в тій юрбі
Живій, що все плила й плила
Й мене несла кудись в собі.
Та в серці я на все життя
Болючий той укол поніс…
Отак із мене без пуття
Закпив собі південний біс!
Сей вірш написаний у Криворівні в вересні 1907 р.
МНОГОНАДІЙНИЙ
Як родився наш многонадійний,
То прийшли судильниці чотири,
На вікна варцабі посідали,
На дитя уважно погляділи,
Залюбки поцмокали губами,
І гарненько зажили табаки,
І собі поклали на коліна
Калитки свої неспорожнимі,
І розважно, шамкаючи, звільна
Стали викладать йому дарунки.
Перша
Ось я дам йому наймення львине.
Друга
Ось я дам Адоніса подобу.
Третя
Ось я дам блискучі чорні очі.
Четверта
Я додам ще голосок носовий.
Перша
Ось я дам ораторськую позу.
Друга
Ось я дам відвагу і завзяття.
Третя
Я додам ще пильність трудолюбну.
Четверта
Я додам амбіцію безмежну.
Перша
Я дам жіночку йому прегарну.
Друга
Я зроблю артистом драматичним.
Третя
Я редактором ще політичним.
Четверта
Я співцем вдодатку оперовим.
Перша
Я ввіткну перо критичне в руки.
Друга
Я штовхну поезії писати.
Третя
Я дам премії йому за драми.
Четверта
Я… та ні, сього вже забагато
Для одного. З того, що я мала
Дать йому в остатнім подарунку -
Таланту,- не дам йому ні дрібки.
Написано в році 1907, досі не друковано.
ПІСНЯ РУСЬКИХ ХЛОПЦІВ-РАДИКАЛІВ
Який-то вітер шумно грає
Від Сяну, Прута до Карпат?
Яке-то диво визирає
Із тих нужденних хлопських хат?
Гей же враз, гей же враз гукнемо,
Аби й сліпі нас пізнали:
Ми є ті, що вас всіх кормимо,
За всіх вас терпимо,-
Ми руські хлопи-радикали,
Що звергли темноти ярмо!
Ми ті, що гнулися, як лози,
Були покірні, як вівця,
Котрим неволя, кров і сльози
Ще не доїхали кінця.
Гей же враз і т. д.
Ми ті оферми, ті рекрути,
Гарматне м’ясо на війну,
Ті, що їх кривда й голод лютий
Жене за море в чужину.
Гей же враз і т. д.
Ми ті, що платимо податки,
Собі ж лишаєм труд і плач,
Котрим державні всі порядки
Є тільки кривда, тільки драч.
Гей же враз і т. д.
Ми ті, котрим заперті двері,
Запертий до свободи шлях.
Ми маєм права на папері,
А обов’язки на плечах.
Гей же враз і т. д.
Та вже не довго тої муки!
Нам час не датися на глум.
Здіймуться дружні хлопські руки,
І просвітліє хлопський ум!
Гей же враз і т. д.
ДЕ ЄСТЬ РУСЬКА ВІТЧИНА?
«Де єсть руська вітчина?
Де пшениці, ячмена
І де жита єсть досить,
Куди голод не гостить?»
Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!
Зовсім в іншій стороні.
«Там, де воля, власний суд,
Де науки все цвітуть,
Де в достатку кождий стан,
Кождий в своїй хаті пан?»
Ой, ні-ні! Ой, ні-ні!
Зовсім в іншій стороні.
«Де ж та руська вітчина?»
«Де всі п’яні без вина,
Де голоден оре хлоп,
Де всі смирно хилять лоб».
Ой на-на! Ой на-на!
Там-то руська вітчина.
«Де плює на правду лож,
Де пророком стати мож
Без знання і без ума,
Хоч ще й видержки нема.
Ой на-на! Ой на-на!
Там-то руська вітчина.
«Де незгода з давніх пор,
Б’ються лиш за «ь» та «ъ», 10
Де безладний блудить мир,
А хто сліп, той проводир.
Ой на-на! Ой на-на!
Там-то руська вітчина».
МАРШ ГАЛИЦЬКО-РУСЬКИХ «ТВЕРДИХ»
Далі, браття, буки в руки,
Муж до мужа, остро в бій!
Хоч би сікли нас на штуки,
Кождий твердо стань і стій!
Уставайте з гробу мари,
Вилізайте, раки, з нор!
Загукайте аж до хмари:
«Йори, єри, йор-йор-йор!»
Фонетичну бийте гідру,
Щоб і духу не було!
За омегу очі видру,
Зуби виб’ю за зело.
А за фтиту бий в ланіту,
Щоби знати пальців п’ять!
Наша пісня звісна світу:
«Кси-пси, кси-пси, ять-ять-ять».
Хто нам іжицю відчахне,
Того в міх та й у ріку!
Буде знати, чим то пахне,
Хто нарушить унику.
Щоб на небі сонце згасло,
Щоб уся пропала Русь -
Нам найстарше наше гасло:
«От-ѧ, от-ѧ юс-юс-юс!»
ІЗ ЗБІРКИ «ДАВНЄ Й НОВЕ»
Збірка вийшла 1911 р. у Львові під назвою: «Давнє й нове. Друге, побільшене видання збірки «Мій Ізмарагд». Поезії Івана Франка».
Незабаром після виходу збірки «Давнє й нове» І. Франко надрукував
