Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір

Така-бо зрада стане благочестям:

Велить нам бог чинити милосердя,-

А милосердя - це любов та сама!

Король

З ім’ям Амура, воїни, в похід!

Бірон

Вперед несіть знамена і - в атаку!

Ми звалим їх! Але я спершу раджу:

У битві треба затулить їм сонце.

Лонгвіль

Тепер - до діла! Досить балачок!

Ми будемо французок домагатись?

Король

І переможем їх! Тому розвагу

Для них придумаймо у шатрах їхніх.

Бірон

Ми спершу проведімо їх туди.

Хай кожен з нас під руку візьме

Свою кохану даму. Пополудні

Для них влаштуємо якусь забаву,

Що за цей час підготувати встигнем.

Це ж ігри, танці, маскаради, співи

Засвідчують любові шлях щасливий.

Король

Не гаймося! Всі якнайшвидше в путь!

Хвилин змарнованих не повернуть!

Бірон

Allans! 66 Кукіль посіяв - будь без жита!

Зрівнялись долі терези в цю мить.

Зрадливцям з ницими дівками жити,-

Скарбів великих не придбать за мідь!

Виходять.

Там само.

Входять Олоферн, отець Натанієль і Тупак.

Олоферн

Satis quod sufficit. 67

Натанієль

Дякую богові за вас, пане. Ваша розмова за обідом була гостра й повчальна; потішна без непристойності, дотепна без пишномовства, смілива без зухвальства, вчена без педантизму і своєрідна без єресі. Quondam 68 я розмовляв з одним із товаришів короля, з тим, що іменується, зветься чи називається дон Адріано де Армадо.

Олоферн

Novi hominem tanquam te! 69 Його вдача самовпевнена, розум - догматичний, мова - вишукана, погляд - гордовитий, хода - величава, і весь він гоноровитий, кумедний і хвалькуватий. Він занадто манірний, занадто ошатний, занадто показний, занадто неприродний, а ще - занадто обіноземлений, якщо дозволите мені так висловитися.

Натанієль

(дістає свій записник)

Вельми оригінальний і вишуканий епітет!

Олоферн

Нитка його багатослів’я тонша за основу його доводів. Терпіти не можу таких безглуздих пройдисвітів, таких нетовариських і прискіпливих співрозмовників, таких мучителів орфографії, які замість «все одно» кажуть «все ’дно», замість «мене» вимовляють «мине», а «милостиню» пережовують на «милість». Це так бридко,- вони б сказали гидко! - що мало не доводить мене до божевілля,- ne intelligis, domine? 70 - тобто до безумства, до сказу.

Натанієль

Laus Deo, bone intelligo. 71

Олоферн

Bone? Bone замість bene! Прісціан 72 трохи постраждав, та дарма.

Входять Армадо, Метелик і Довбешка.

Натанієль

Vidisne quis venit?

Олоферн

Video et gaudeo. 73

Армадо

(до Довбешки)

Драстуй!

Олоферн

Quare 74 драстуй, а не здрастуй?

Армадо

Радий зустріти вас, мирні люди.

Олоферн

Привіт, вельми войовничий сеньйоре.

Метелик

(до Довбешки)

Вони гуляли на великій словесній учті й накрали там недоїдків.

Довбешка

О, вони давно харчуються зі словесного жебрацького кошика. Я дивуюсь, як твій хазяїн ще не проковтнув тебе замість якогось слова. Адже ти на цілу голову коротший за слівце honorificabilitudinitatibus. 75 Тебе легше проковтнути, аніж родзинку з підпаленого пуншу.

Метелик

Мовчи. Починається канонада.

Армадо

(до Олоферна)

Monsieur, хіба ви не з учених?

Метелик

Так, так, він учить дітей за букварем.

(До Олоферна)

Що вийде, коли «е» та «б» написати навспак і підмалювати до них роги?

Олоферн

Pueritia! 76 Вийде рогате «бе».

Метелик

Бе-е! Дурний баран із рогами!

(До Армадо)

Бачите, яке його вчення.

Олоферн

Quis, quis? 77 Що ти розумієш під цим співзвуччям?

Метелик

Назвіть мені останній голосний звук, ось і дістанете відповідь.

Олоферн

Дай подумати. Я.

Метелик

От ви самі підтвердили, що ви - баран.

Армадо

Тоді я клянуся солоною водою Середземного моря - це пречудовий удар, меткий випад швидкого розуму! Раз, два, вперед і - проткнув! Яка втіха для мого розуму! Справжня дотепність!

Метелик

Та, яку дитина викладає старому чоловікові. У старого - завжди роги.

Олоферн

Що це за фігура? Яка це риторична фігура?

Метелик

Рогата. 78

Олоферн

Ти розмірковуєш, як дитина. Йди ганяй свою дзигу.

Метелик

Подаруйте мені ваші роги, я зроблю з них дзигу і ганятиму вашу неславу circum circa. 79 Дзига з рога рогоносця.

Довбешка

Якби я мав лише один мідяк, то і його віддав би тобі на пряники! Візьми, це компенсація, що я отримав від твого хазяїна. Бери, о дріб’язковий гаманець розуму, голубине яєчко розсудливості. О, якби небу забаглося зробити тебе моїм сином, навіть незаконним, то якого щасливого батька ти зробив би з мене! Йди собі! В тебе розуму повна ладунка, по самі вуха, як то кажуть!

Олоферн

О, я відчуваю - запахло зіпсованою латинню: ладунка замість ad unguem. 80

Армадо

Вчений мужу, praeambula: 81 відійдімо від цих неуків. Це ви навчаєте юнацтво в школі, що на вершині он тієї