Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір

Входять Жакнета і Довбешка.

Жакнета

Хай бог пошле вам доброго ранку, отче духовний.

Олоферн

Отче духовний, quasi 45 дух овній. А якщо овен кого проткне рогами, хто ж це буде?

Довбешка

Звісно, пане шкільний учителю, той, хто схожий на велику бочку.

Олоферн

Проткнути рогами бочку! Блискуча думка в цій жмені праху! В ньому досить іскри для кременя, досить перлів - для свині! Дуже мило, дуже добре!

Жакнета

Отче мій, будь ласка, прочитайте цього листа. Його приніс мені Довбешка від дона Армадо. Прошу вас, прочитайте.

Олоферн

«Fauste, precor gelida, 46 quando pecus omne sub umbra ruminat...» 47 і так далі. О добрий старий мантуанцю! Я можу сказати про тебе те ж саме, що мандрівники про Венецію:

«Venetia, Venetia,

Chi non te vede, non te pretia». 48

Старий мантуанцю! Старий мантуанцю! Хто тебе не розуміє, той і не шанує. Ut, re, sol, la, mi, fa... Прошу вибачити, сеньйоре, який зміст цього листа чи, вірніше, що каже Горацій у своїх... тобто це вірші?

Натанієль

Так, сеньйоре, і дуже майстерні.

Олоферн

Дайте мені послухати куплет, строфу, рядок.

Lege, domine. 49

Натанієль

«Я клятву вже зламав,- як ще клястись в коханні?

Не зраджує повік лиш віра у красу.

Та, зрікшися себе, тобі я вірний, пані,-

Мій дух, що був як дуб, ти гнула мов лозу.

Ти - це наука вся, і в тебе очі - книга,

Де стільки насолод, що вчення принесло:

Якщо знання - мета, і ним здобута втіха,

То як же не хвалить їх чисте джерело?

Тобою неук лиш не може захопиться;

Я гордий, що тебе люблю, о неземна,

Очей твоїх вогонь - для мене - блискавиця.

А голос гнівний твій, як музика луна.

О янголе небесний, змилуйсь наді мною,-

Прости, що мовою хвалю тебе земною».

Олоферн

Ви порушуєте цезуру, і тому ламається ритм. Дайте мені проглянути канцонету. 50 Тут лише витримується кількість стоп, але вишуканості, легкості й золотого поетичного розміру - caret. 51 А ось Овідій Назон 52 був майстер у цьому. Одначе чому його прозвали Назоном? Тому, що він мав доброго носа на духмяні квіти уяви, на спалахи вимислу. Imitari 53 - це ще дрібниця. І собака наслідує свого хазяїна, мавпа - доглядача, об’їжджений кінь - вершника. Але, невинна damosella, 54 лист адресований вам?

Жакнета

Так, сеньйоре, від пана Бірона, одного із вельмож іноземної принцеси.

Олоферн

Я хочу глянути на адресу. «В білосніжні руки найчарівнішої панни Розаліни». Передивлюся ще раз усього листа, щоб узнати з підпису ім’я відправника. «Вашої милості покірний слуга Бірон». Отче Натанієль, цей Бірон - один із тих, що дали обітницю разом із королем. І він склав листа дамі з почту іноземної королівни, а лист випадково чи своїм шляхом потрапив не за призначенням.

(До Жакнети)

Рушай і біжи, моя люба, передай цидулу королю у власні руки. Вона може мати велике значення. Не марнуй часу на прощання. Знімаю з тебе цей обов’язок. До побачення!

Жакнета

Любий мій Довбешко, ходімо зі мною. Сеньйоре, хай господь боронить вас!

Довбешка

Я з тобою, дівчино.

Довбешка і Жакнета виходять.

Натанієль

Сеньйоре, ви зі страху божого вчинили вельми благопристойно і, як каже один із отців церкви...

Олоферн

Сеньйоре, не кажіть мені про отців. Я боюсь, коли - хвала як халва. Але повернімося до віршів. Чи вони сподобались вам, отче Натанієлю?

Натанієль

Вони чудові за стилем.

Олоферн

Сьогодні я обідаю у батьків одного з моїх вихованців; якщо ви захочете благословити нашу учту молитвою, то я, покладаючись на мою приязнь із родичами згаданого хлопця чи вихованця, поручуся вам, що там ви будете ben venuto. 55 І там я доведу вам, що ці вірші зовсім не грамотні, позбавлені будь-якої поезії, глузду, а також натхнення. Складіть нам товариство.

Натанієль

Я дуже вам вдячний, адже товариство, як свідчить святе письмо, ущасливлює життя.

Олоферн

Безперечно, святе письмо в цьому непогрішне.

(До Тупака)

Сеньйоре, я запрошую і вас; не кажіть «ні» - pauca verba. 56 Вперед! Панове влаштували собі розвагу, і ми теж можемо забавитись.

Виходять.

Там само.

Входить Бірон з папером у руці.

Бірон

Король женеться за оленем, а я біжу за самим собою. Він там розставив тенета і змастив їх смолою; я ж заплутався і замазався нею! Замазався - яке огидне слово! Ну й нехай! Будь зі мною, скорбото! Так, мовляв, казав блазень, і я так само кажу, отже, і я блазень. Добре доведено, мій розуме! Але клянуся небом, любов безумна, як Аякс. Він убивав баранів, 57 а вона вбиває мене. Значить, я баран. Знову гарно доведено з мого боку! Я не хочу кохати; якщо я це роблю, хай мене повісять, я зовсім цього не хочу. Але ж і око в неї! Клянуся денним світлом, якби не те око, я не покохав би її. Точніше, якби