Прийдімо, вклонімося - Мушкетик Юрій
Ковзнув очима по конверту — лист призначався йому, зі зворотною адресою — Медведівка, Чорному, й чомусь схвилювався.
Листа розкубрив за столом у кімнаті, не звернувши уваги, що він з двох листів, увіп’явся очима в нерівні, які бігли і падали праворуч літери: "Добрий день, Олег Иванович, з приветом к Вам Василь Гордеевич..." Чорний писав російсько-українською мішанкою; в листі українськими словами розповідалося про село, риболовлю, все інше — писане російською мовою. Ще й мовби кпин із себе чи виправдання: "Вот и я скурвился, хотел написать по-нашому, но не сумел, оказывается, забыл, калякаю более-менее, а взял ручку — тиць..." — наступне слово закреслене, Олег здогадався, що воно лайливе. Чорний дякував за фарби, детально розповів, що упіймав на Тясмині, а далі писав: "Вы сокрушаетесь о летописи, она Вам не дает спокою, да, пропала единая правда про историю нашего народа. Как я Вам рассказывал, летопись була закопана человеком, которого угнали в Германию, где и погиб, брат мой и я произвели во дворе розкопки, но безуспешно..." Олег на мить обірвав читання, йому пригадалося, що Чорний розповідав, буцімто той двоюрідний брат після війни поїхав у Західну Україну по хліб і загинув там. Але довго над тим не роздумував, гарячково побіг по рядках далі. "По весне намагались искать в земле, отец брата сказал, что она закопана з другими книгами, перевернули все, но ни дидька не нашли. Да, она пропала, и мне очень жаль. В следующих строках сообщаю, що я рився на чердаке хати моего отца и знайшов клаптик перевода летописи, который, перевод, делал когда-то сам, как он попал к нему, не знаю. Листи стрепаны, и то часть их, а то скурив, уцелело только несколько страниц, списаных с 39— 41 листов летописи, и я их высилаю Вам. Помню хорошо, что дальше шел рассказ о розправе Зализняка з панами, о том, какой из себя Зализняк, но я этих страниц не нашел. Нашел только первую половину тетради, да и то, как видите, в двух местах порвана и помарана. Жду Вас у гости, смешно сказать, скучив по Вас, как по брату или сыну. Пишите, не жалейте бумаги и чернил. Ваш Василий Гордеевич Черный".
Аж тепер Олег згадав про настільну лампу, увімкнув її, тремтячими руками схопив пожовтілі аркуші. Усього було сім листків шкільного зошита в лінійку з однією скріпкою зверху, яка й тримала їх укупі. Другої скріпки не було. На першій сторінці синіли дві плями, але літери крізь них проступали чітко, й була вирвана смужка наприкінці першої сторінки. У листі не було ком і інших розділових знаків, тільки кілька крапок, після них починався абзац з великої літери. Олег почав читати:
"...Яко велено мені сотника Полудень і з ним полсот-ні шабель поставити в липовій балці, то був ладен зговір чернь завсігди кепські збруйна увильне сутички яко знесилений звірюка убіга в ліс де чинить опір опокі і не счезніт то аби біч бочкового моста в лозах засіли ми Бочковий мост в'язав Черкаську битиіу з шляхами Грушківським і Мотрони ониї і вели на чорну битшу і Бахчісарай яко і з'яснено розбійнича чернь чинила розбій то сильний на мосту Бочковому і пограбувала добро купечеське од чого збідніли ярманки наші по наказу полковника Скаржинського розбійнича чернь (далі два рядки вирвані)... но аби пройшли не замітними у них і прочих глаз, довелось іти на маєток Суботина і впроть Кошового Яру повернути в брід через Тясмин де брід доступен ноги кінської обминувши піски Трушанські яко і слідує ми пройшли не замічені сонце сідало жовнір Дзержкановський з'яснив обиди і нелагідності Бочковий міст знать обминає од чого дань плохша за день всього переїхав один купець Фомка Кадиш і яко добра не візши то і дав що єдину збірку сухої тарані що і буде пану жовніру на снідання І ще пройшла дюжина черні з ціпами і граблями яко і звісно бидло нічого не платить а по заходу причвалали чотири купці і множество паровиць то біттю навалено добра різного і сторожові козаки полтавські онії з’яснили на Писарській греблі їм загрожував розбійного атамана (клапоть вирвано)... тня хороб-ра думенська відігнала на Медведівку а ониє і мали (знову видерто клапоть—кілька слів) Жаботин і Кам'янку як тільки візні скинули ярма і погнали поїти воли сталося страшне з усіх сторін на нас неслася чорна лег-рата то коні що ворон й шаблі яко у всіх є та не в жупанах червоних, яко ведеться, а в чорних киреях то яко на однім добротні пажі з шликами жовтими шовку турецького пістолі що в кожного і тремни серебряні схватит цю хоробру когорту ні един полковник не зважився б яко не зажадався б згинути в страшній сутолоці яко метельок на жареві тому то і прийшлося мені сотнику медведівському Пазію Дмитру скоритися не зробивши жодного пострілу ані єдиного заміру шаблі онее пове-деніє моє що і присуще мені яко козаку урятувало мені живіт і всі мої сотні робійнича когорта забрала усе добро купецьке роззброїла сторожу самих же вельмож з каждого осталося по два куски тіла так як ониє жиди були пан жовнір Держкановський був схвачен в сирицю і полонений невідомо для чого зі мною І козаками моїми пан отаман поступив лагідно обідрав збрую і коні но не одпустивши ні єдиного козака доколь і не скінчилась вечірня та поншти а у возах купецьких малося для цього все одпускаючи нас пан отаман розговір мав зі мною і наказував пану полковнику Скаржинському аби його вельможність поменше шарпали сестру його Василину та кохану Олену Черемшину та якби їх світлість поменше податі всякої дерла з мужиків а паче охороняв би віру нашу та змісті з нами з оним отаманом Максимом вставав би за неньку нашу і ще наказував якоже його світлість одумається то загодні живіт цілим буде а якже ос-лухається то не задолг той час щоб пан полковник ногами задригав на цвинтарі Медведівському за єдно зі всими панами Медведівськими Оний отаман Максим наказував повернути до волі його побратимів сотника Грушів-ського Пилипа Ярового Юхима отця миколаївського Ва-силія та титаря з сином Самсона Худоляка за ослуша-ніє наказу отамана війська Мотронівського полковник мусить тримати кару страшну.
Повідав від сотника Пазія і списав послушник дому Божого Квач".
