Марні зусилля кохання - Вільям Шекспір

Довбешка

Забавна в них стрільба, погляньте-бо лишень!

Марія

Обоє добре б’ють - влучають у мішень.

Бойє

Мішень? Назвали так мою ви даму гожу.

Накресліть в центрі круг, бо в бік попасти можу.

Марія

Ви розучилися - не влучите у ціль.

Довбешка

То станьте ближче, й він не схибить і звідціль.

Бойє

Якщо вже схиблю я - застряньте в ній стрілою.

Довбешка

І гостряка вона направить хай рукою.

Марія

Та годі слів масних, говорите дурне.

Довбешка

Вам в кулі грати слід, стріла ж її не втне.

Бойє

Боюсь розбити їх. Бувай, пташа нічне.

Бойє і Марія виходять.

Довбешка

Душею присягну - цей блазень не без тями!

Та й шпетили ж його добренько я і дами!

Як сиплють дотепи! І вдалий кожен жарт,

Хай непристойний він, та зміст чимало варт.

Армадо ж не такий! О, чоловік поштивий!

Як біля дами він впадає і воркує!

Як подає вахляр і ручки їй цілує!

А паж його який! То, певно, вже планида:

Дотепний сучий син, хоча на вигляд - гнида.

Чути за сценою гамір полювання.

Агей! Агей!

(Вибігає)

Там само.

Входять Олоферн, 32 отець Натанієль 33 і Тупак.

Натанієль

Справді поважна забава, і це я засвідчую з чистим сумлінням.

Олоферн

Олень, як ви самі бачили, був sanguis, 34 чистої крові, дозрілий, немов яблуко, що, подібно до рубіна, висить у вусі coelo, тобто неба, небесної тверді, небосхилу, а потім упав, неначе кисличка, на лице terra - грунту, суходолу, землі.

Натанієль

Воістину, пане Олоферн, ви приємно розмаїтите епітети, ніби той учений. Але запевняю вас: то був цап ще без перших рогів на голові.

Олоферн

Отче Натанієль, haud credo. 35

Тупак

Та не haud credo, а цапик-перволіток.

Олоферн

До чого дике зауваження! Одначе це певного роду інсинуація, зроблена in via - тобто на шляху до експлікації; facere, 36 якщо можна, репліку чи, вірніше ostentare - тобто явити власне бажання згідно з вашим необробленим, невідточеним, непідготовленим чи, найвірніше, безпідставним розумінням,- сприйняти моє haud credo за оленя.

Тупак

Я кажу - то був не haud credo, а цапик.

Олоферн

Двічі дурне безглуздя, bis coctus!

О дике неуцтво, який же потворний твій лик!

Натанієль

Та він-бо нектару із книги не відав повік, не їв паперу, якщо можна так висловитись, не пив чорнила, тому й розум його не поповнювався. Він схожий на тварину, здатну відчувати лише грубими органами.

Такі ось безплідні рослини ми бачили завжди,

Щоб їм уклонятись, здобувши освіти плоди.

Як бути дурним і негречним негідно мене,

Так марно садить селюків за навчання шкільне,

Але, omne bene, 37 скажу, як мій дід говорив:

«Частіше той бурю дола, хто не любить вітрів».

Тупак

Обоє ви вчені, скажіть-но, кому це був місяць тоді,

Як Каїн вродився, а й досі немає ще тижнів п’яти?

Олоферн

Діктіні, 38 друже Тупак, Діктіні, друже Тупак.

Тупак

А хто така Діктіна?

Натанієль

Це найменування Феби, 39 Селени, 40 тобто місяця.

Олоферн

Минуло чотири їй тижні, й Адам стільки ж бачив цей світ,

П’ятьох не було їй тижнів, як збігло Адаму сто літ. Так, можна змінити назву, але не суть.

Тупак

Авжеж! Ваша правда, його вже несуть - того цапика.

Олоферн

Хай бог прояснить твій розум. Я кажу, що міняється назва, але не суть.

Довбешка

І я кажу, що місяць не міняється, тобто міняється видом, та не міняється віком: місяць завжди місяць. А той цапик, що принцеса вбила, таки перволіток.

Олоферн

Отче Натанієль, хочете вислухати мою зімпровізовану епітафію на смерть цієї тварини? І на догоду цьому неуку я називаю оленя, якого вбила принцеса,- козлом.

Натанієль

Perge, 41 шановний Олоферне, perge; тільки, будь ласка, уникайте непристойностей.

Олоферн

Я виділятиму окремі співзвуччя, бо це надає легкості віршам.

Принцеса красна оленя підстрелила у гаї,

То благородний олень був, хтось каже: то козел.

Сурмлять, атукають ловці, собача підбігає

Ватага й валить оленя серед пахучих зел.

Хтось каже злий, що тут козли, й не оленя - козла,

Коли ми йшли й не знали зла, принцеса підтяла.

Натанієль

Рідкісний талант!

Тупак

(убік)

Якщо талант - це талан, то йому таки поталанило!

Олоферн

Цей дар я маю від природи, він - простий, простий: це - шалений і незвичайний розум, сповнений різних форм, образів, марень, об’єктів, ідей, здогадів, спонук, змін. Вони зароджуються в посудині моєї пам’яті, проростають в лоні ріа mater 42 і з’являються на світ завдяки зручній нагоді. Але цей дар - добрий для того, в кого він досягає гостроти, і я радий, що я його маю.

Натанієль

Синьйоре, я дякую богові, що послав мені вас, і мої парафіяни також дякують: ви лепсько наставляєте їхніх синів, та й їхнім донькам від вас так само велика користь. Ви - чудовий член общини.

Олоферн

Mehercle,