З вершин і низин - Франко І. Я.
«Народ» - громадсько-політичний журнал прогресивного напряму. Виходив у Львові (1890-1892) за редакцією М. Павлика та І. Франка і в Коломиї (1893-1895) за редакцією М. Павлика.
З любові. Вперше надруковано в журн. «Народ», 1890, № 5, с. 65-67, і № 6, с. 80-82, під заголовком: «По любві (Оповідання конокрада)». Про конокрада Гершона І. Франко згадує і в «Тюремних сонетах»
По-людськи. Вперше надруковано в журн. «Народ», 1890, № 8, 9, 11, с. 117-118, 130-131, 162-164, під заголовком: «По-людськи (Оповідання онучкаря)» і з приміткою автора: «Писано в тюрмі 1-5 вересня 1889» У першодруці двом віршовим рядкам збірки «З вершин і низин» (1893) скрізь відповідає один:
Онучкарський заробіток, звісно, хліб то не масний.
...Вибори в сорок осьмім… - вибори 1848 р. до державної ради у Відні після проголошення конституції в Австрії.
...Пророк убійця... з невгомонним, диким серцем...- Мойсей, за біблійними переказами, пророк і законодавець, автор П’ятикнижжя.
ЛЕГЕНДИ
Смерть Каїна. Вперше надруковано окремим виданням: Смерть Каїна, легенда Івана Франка. Накладом автора. Львів, 1889 р. 48 с. («Літературно-наукова бібліотека», кн. 3) Написано 1888 р.
Над поемою І. Франко працював кілька років. У листі до М. Драгоманова від 20 березня 1889 р. поет писав: «Він (Каїн.- Ред.) сидів мені в мозку ще від часу, коли я перекладував байронівського «Каїна», 69 і тільки торік я осилив якось сю жидівську легенду, домішавши до неї шматок з легенди про Фауста, котрий з вершин Кавказу оглядав рай. З обробкою, сміло скажу, намучивсь я щиро: цілість перероблював два рази з грунту, так що з первісно написаного ледве чи осталось нетиканих зо 200 віршів - деякі часто перероблював і три, й чотири рази, майструючи зовсім нахолодно, по-столярськи». У передмові до містерії Байрона І. Франко назвав Каїна «мислячим чоловіком двадцятих років нашого століття», «мислячим, бажаючим знання й правди духом людським».
Джерелами поеми, як зазначає сам поет, були: містерія «Каїн» Байрона, народні перекази про Фауста, 70 Біблія, апокриф про Лемеха (див Апокрифи і легенди з українських рукописів. Зібрав, упорядкував та пояснив др. Ів. Франко Т. І. Апокрифи старозавітні. Львів, 1895, с. 37-38). Поема Байрона закінчувалась убивством Авеля Каіном з мотивів протесту. «Смерть Каїна» є ніби продовженням містерії, починається саме з цього моменту: «Убивши брата...».
Великою мірою у поемі відбилися власні переживання, настрої та роздуми І. Франка, викликані цькуванням поета клерикально-націоналістичною інтелігенцією Галичини. Про це свідчить він сам у вірші «Неясна для вас ся легенда» (1889), написаному з приводу поеми «Смерть Каїна»:
То власная повість моя,
Мої розчаровання власні
І лютая мука - змія.
Поема І. Франка викликала нападки галицькою духівництва, поета звинуватили в святотатстві, проклинали з амвона за те, що він насмілився зобразити Каїна «не так, як в Біблії» (див. передмову до вид. «З вершин і низин», Київ - Лейпціг, Українська накладня, Коломия, Галицька накладня, [1920], с. 47). Та й не дивно: художнє слово І. Франко вважав одним із дійових засобів боротьби з релігією і клерикалізмом, вирішивши розпочати «теологічну війну белетристичною ракетою» як писав він у листі до М. Драгоманова.
Зберігся автограф одного з перших варіантів поеми (№ 302), з правками І. Франка та О. Маковея. На автографі після тексту поеми є примітка Маковея: «22/2 89 скінчив Фр[анко] другу переробку «Каїна». Сам казав, що мало що не зробив з Каїна Христа. Се мов дальший шаг Байронового Каїна». У цьому варіанті (опублікованому в кн. «Іван Франко. Статті і матеріали» Зб. 8, Вид-во Львівського ун-ту, 1960, с. 5-19) Каїн - упокорений, «покаянний грішник». Пізніше І. Франко докорінно переробив поему, зробивши багато змін і доповнень. Він підкреслив в образі Каїна богоборські риси, посиливши - завдяки розширенню внутрішніх монологів - ідейно-філософський зміст поеми, глибше розкрив внутрішній світ героя.
Друга (перероблена) редакція поеми подається у розділі «Інші редакції та варіанти» за автографом № 302. Автограф без заголовка. Пізніше олівцем написано назву «Каїн». В квадратних дужках подано ширші місця, викреслені Франком. Поправки Маковея не зазначаються.
В архіві зберігається також уривок перекладу поеми німецькою мовою невідомого автора (№ 3105, дата - 1889)
«Літературно-наукова бібліотека» - серія започаткованих 1889 р. І. Франком видань, що виходили до кінця 90-х років накладом І. Франка.
«Дрібна бібліотека» - видання перекладних творів художньої і наукової літератури, що його здійснювали І. Франко, М. Павлик, І. Белей (1878-1880). Вийшло 14 випусків (твори Г. Успенського, Е. Золя, Дж. Байрона, І. Франка, М. Добролюбова, Е. Геккеля та ін.).
П’яниця. Вперше надруковано у кн.: «З вершин і низин», 1893, с. 421-428, передруковано окремим виданням: «П’яниця». Написав І. Франко. Коломия, 1896, 13 с. (як зазначено на обкладинці, це - відбиток «зі збірника поезій Ів. Франка «З вершин і низин», Львів, 1893 р.»).
В основу твору лягла пам’ятка стародавньої російської літератури XVII ст. «Слово о бражнике, како вниде в рай», зокрема її українські рукописні варіанти «Сказание о бражнику» і «Слово о бражнику славном» (див.: «Русская демократическая сатира XVII века». М.-Л., Изд-во АН СССР, 1954, с. 212). У своєму виданні «Апокрифи і легенди з українських рукописів» Франко нерідко посилається на рукописний збірник, в якому була притча про бражника.
З невеликого прозового оповідання, грунтовно і оригінально розробивши його, І Франко зробив віршовану поему. Із стародавньої легенди поет запозичив для свого твору епізоди з апостолами Петром і Павлом, з царями Давидом і Соломоном, але відкинув образи святого Миколая та Івана Богослова, як невідповідні його задумові. Замість них Франко ввів новий образ - праведника Ноя, цього, за біблійною легендою, першого п’яниці на землі. Він впускає Клима до раю (в стародавній повісті це робить Іван Богослов, зворушений словами бражника про
