Всупереч бажанням - Селена Рейні

– Мені потрібно вийти до дамської кімнати, – ніяково прошепотіла Грейс.

– А… Ну тоді я проведу тебе до коридору.

І перш ніж жінка встигла заперечити, Бенедикт поклав її руку собі на лікоть. Вони разом пройшли до коридору, де чоловік її відпустив.

– Я чекатиму на тебе тут.

Грейс швидко пройшла до дамської кімнати, але виходити звідти не поспішала. Вона довго і ретельно мила руки, поправляла зачіску і навіть попросили одну зі служниць підшити поділ однієї з нижніх спідниць.

Коли вона вийшла у коридор, Бенедикта там не було. Скільки вона була відсутня, пів години? Грейс вирішила ще хвилину-дві постояти й почекати його, а вже тоді повернутися у зал на ненависний диван.

– Гісі? – почула знайомий голос і обернулася.

– Колін! – зраділа жінка. – Коли ти повернувся з Індії?

– Вчора вночі! Який же я радий тебе бачити!

Чоловік взяв її руки у свої й сильно стиснув.

– Господи, скільки ж ми не бачилися?

– Сім років? – перепитав чоловік.

– Так, здається, так.

Грейс усміхнулася. Колін, троюрідний кузен герцога Ешборна по материній лінії, разом з Джеймсом, часто проводив свята у маєтку Евансів. Він був одним з небагатьох, хто не вважав Грейс дивною і всіляко підтримував її захоплення ботанікою, ще до того, як вона врятувала принца. Щобільше, якось Колін вирвав з корінням екзотичний трояндовий кущ з саду Флетчерів і віддав його Грейс для експериментів. Кущ через місяць пропав і Колін допоміг Грейс замести сліди.

– І як там Індія?

– Чудово! Дивовижно! Я…, – Колін відійшов у бік, щоб пара дам, які проходили коридором могли розминутися з ними. – Я можу стільки всього тобі розповісти! Про народ, про культуру, про рослини!

– Про рослини? – очі жінки загорілися.

– Я прихопив для моєї маленької Гісі кілька цікавих екземплярів для дослідів.

– Ти серйозно? – вона не вірила своєму щастю.

– Так, це…, – він не договорив, бо втиснувся у стіну, щоб пропустити ще трьох матрон. – Це дуже жвавий коридор. Ходімо, тут поряд є бібліотека.

І він повів її в сторону. Відкрив двері й вони зайшли у темне, велике приміщення.

– Я знаю, як ти любиш квіти й привіз тобі цілу колекцію. Рододендрони, лотоси, іриски, – говорив він, запалюючи свічки. – Та половина мого корабля завалена ящиками з насінням і коренями. Не знаю, що ти з цим всім робитимеш, але, думаю, щось вигадаєш.

– Вигадаю! – запевнила Грейс.

– Ящики потрібно відправити на лондонський адрес твого чоловіка?

– Так, – вже не так весело проказала Грейс.

– Як ти, мила? У тебе все добре? Ти щаслива? – стурбовано запитав Колін.

– В мене вдалий шлюб. Ми знаходимо спільну мову, – ніяково відповіла.

– Я не це хотів би почути, – похитав головою чоловік.

– Я всім задоволена. І Коліне, я стану мамою! – вказала руками на округлий животик. – Оце вже справжнє щастя, відчувати, як в мені росте нове життя. Я ніколи й не думала, що це так підносить!

І цього разу Колін їй повірив. Повірив блиску в її очах, непідробній радості у словах.

– Вітаю!

Він підійшов ближче й обійняв її. Так, як і у дитинстві, міцно, тісно та відірвавши від підлоги.

І саме в цей момент у бібліотеку зайшов лорд Коул.