Всупереч бажанням - Селена Рейні

– Так, – жінка усміхнулася йому.

Він схилився і поцілував її руки.

– Селіє, я хочу що б ти знала, я не дозволю Рейфорду образити тебе. Обіцяю!

– Дякую, – проказала тремтячим голосом.

– Прощавай, моя Perfetta.

– Прощавай.

Бенедикт осідлав скакуна і рушив у дорогу. Попрощавшись з ідеальною жінкою, він поспішав до коханої.

Проснулася Грейс від аромату лаванди. Перші хвилини вона не розплющувала очі, переконуючи себе, що це все сон і запах квітів витвір її уяви.

Та коли шлунок сіпнувся від нудотного спазму, вона перестала вдавати, ніби лаванда їй наснилася.

Розплющила очі. У кріслі біля вікна сидів Бенедикт. Жінка протягнула руку убік, пошаривши пальцями по ліжку у пошуку окулярів. Шерхання по матерії привернуло увагу чоловіка. Він підійшов до неї, взяв окуляри та надягнув їх їй на обличчя.

– Доброго ранку.

– Доброго ранку, – відповіла.

І більше нічого не сказала. Врешті, він повинен сам пояснити, що робить у її спальні так рано.

– Я приніс тобі сніданок, – кивнув на столик.

– Дякую. Не варто було.

– Варто, – ніжно проказав. – Накинь халат і поснідай.

Грейс встала з ліжка і підійшла до стільця, на якому висів її халат. Вже зав’язуючи його вона обернулася до чоловіка. Він дивився на те, як вона одягає халат, а потім заплітає волосся.

Сіла за столик навпроти нього і взяла булочку з кунжутом.

– Які в тебе на сьогодні плани? – запитав наливаючи їй чай.

– Ніяких.

По правді, ще вчора вона вирішила, що знову повинна обмежити спілкування з Бенедиктом. Але як це зробити, де ховатися, до кого іти, – так і не визначилася.

Якийсь час вона вважала, що він зацікавився нею, своєю непривабливою та невиразною дружиною. Але тепер, вдихаючи разом з ароматом свіжих булочок запах їдкої лаванди, вона зрозуміла, що помилилася. Вона не знала, де весь цей місяць пропадала коханка Бенедикта, але тепер вона повернулася. А Грейс не могла і не збиралася з нею конкурувати.

– Якщо у тебе не заплановано на сьогодні нічого важливого, я хочу тебе декуди відвезти.

– Куди? – насторожилася вона.

– Це той різдвяний сюрприз, про який я говорив, – він чарівно усміхнувся і Грейс відвела погляд.

– Не люблю сюрпризи, – пробуркотіла.

– Цей тобі сподобається. Я впевнений.

– Гаразд.

Вона погодилася, однак він залишився в її спальні.

– Ти хочеш ще чогось?

Він мить зволікав з відповіддю, а тоді промовив:

– Ні. Це все.

– Я буду готова через годину.

Вона відштовхнула від себе тацю. Підвелася і потягнула за шнурочок. Це був прямий натяк на те, що Бенедикт повинен піти. Але він залишився, аж доки покоївка не зайшла у спальню. І лише тоді, поклонившись, вийшов.

Грейс відразу попросила Джинджер відкрити вікна і провітрити кімнату. Ще хвилина у хмарі лаванди і її б знудило. Терпкувато-солодкий запах квітів переслідував її і коли вона вийшла зі своєї спальні.

Рівно через годину вона спустилася у хол. Бенедикт вже чекав на неї. Протягнув їй руку і жінка з насторогою прийняла його допомогу.

На прохолодному вуличному повітрі їй стало краще. Але Грейс знову скривилася, коли згадала про тісний простір карети та Бенедикта, який був джерелом ненависного їй аромату.

Проте коли вони зайняли місця в екіпажі, Грейс полегшено видихнула. Очевидно, Бенедикт, після їхньої бесіди, прийняв ванну та змінив одяг, бо пахнув так, як весь останній місяць: парфумами з ноткою апельсина та кедру.