Українська література 17 століття - Автор невідомий
Вість Святославу. У той час Святослав Київський хотів піти на половців. Аж се прибіг до нього з тої битви Біловод Просович, повідаючи йому про погибель християн у землі Половецькій.
Половці прийшли на Русь. Половці ж, пере-мігши християн, заповзялись гординею великою і, одразу ж;, пішли на Руську землю.
Суперечка між половцями. І була між ними незгода, в яку сторону іти. Кончак хотів піти на Київ, щоб помститися за своїх братів, кажучи:
•— Там бо множество разів розбиті були наші, там убитий був і наш великий князь Боняк.167
Другий же князь, [Гза] 168, казав:
— Ходімо в ту сторону, звідки вийшли князі [руські], а мужі [тамошні] у нас вигибли, і без труду там будемо мати користь.
Отож розділилися.
Кончак під Переяслав прийшов. Володимир бився з ним кріпко. Кончак прийшов до Переяслава, де Володимир Глібович кріпко боронився од половців,— ними ж і поранений він був трьома списами — і слав безперестанно до Святослава Київського по поміч.
Не скоро Святослав прийшов на поміч. Та доки Святослав із Рюриком Ростиславичем й іншими князями прийшли, половці город Римов 169 полонили і, взявши там велику користь, повернули у свої землі без всякої заборони.
Половці околиці Путивля170 пополони-л и. А Кза з іншими половцями полонили і попалили околиці Путивля і повернулися.
Князі ж руські збиралися, не збираючись, та по одході половців розійшлися.
Ігор утік од половців. Ігор же, в ослабі бувши, утік од половців із якимсь Лавром-половчанином171. І раді йому були всі [...]
У рік 6695 [1187] .Половці прийшли на Русь, по тому втекли. Прийшли половці на Русь, та Святослав Київський і Рюрик Ростиславич, Володимир Глібович й інші князі, й чорні клобуки пішли супроти них, і половці втекли.
У тому поході розхворівся Володимир Глібович, і його на ношах перенесли до Переяслава; невдовзі ж, квітня 18-го, він переставився; і поклали його в церкві святого Михаї-ла [...]
Половці часто почали воювати. У той же рік воюваз Кончак із половцями по Росі; і по сьому почали часто бувати половці, полонячи землі по Росі і по Чернігівській волості.
Половців перемогли християни. Незгода між князями. Тієї ж зими Рюрик Ростиславич, і Святослав Київський, та інші князі, зібравшись, пішли на половців, і перемогли їх, і вежі їхні побрали. Хотіли ж вони і далі піти, бо мали вість, що половців множество з великим добром неподалік є, без сторожі; та Ярослав, брат Святослава Київського, уперся і не схотів піти ані свого полку пустити; молили його всі, аби пішов хоч би трохи з ними, та він аж ніяк не хотів, а повернувся із своїм полком; тому то і всім довелося повернутися, бо з його одходом многі заколотилися [...]
У той же рік, вересня 15-го, було страшне затемнення сонця, так що нітрохи його не зосталося, і тьма була по всій землі, аж зорі з’явилися [...]
Ярослав Г а лицький переставився. У той же рік, жовтня 1-го, переставився Ярослав Володимирич, галицький князь, і покладений був у церкві Пресвятої Богородиці; був сей князь мудрий і богобоязливий і милостивий до всіх, і любив священиків, і ченців, і церкви.
Ярослав розділив князівство між синами своїми. Умираючи ж, дав Ярослав своєму сину меншому Олегу172 Галич, 'а Володимиру Перемишль, і повелів їм цілувати хрест. Сей Олег народжений був од Настаски, люб-лениці Ярославової; польські літописці Мечиславом, або Мстиславом, його називають. А Володимир був од Ольги Юр’ївни, сестри Всеволода Московського.
Володимир вигнав Олега. По смерті ж Ярослава син його Володимир не послухав отця свого і вигнав Олега із Галича.
Олег шукає помочі. Олег же пішов до Рюрика Ростиславича [...]
Володимир Ігоревич прийшов із Половців. У той же час прийшов із Половців Володимир Ігоревич із Кончаківною, яку хрестили і вінчали по-християн-ськи [...]
[Руські полки] половців перемогли.У ту ж зиму послав Святослав Київський і Рюрик Ростиславич воєводу Романа Ніздиловича 174 із своїми полками на половців, за Дніпро, який, божою поміччю, переміг їх і вежі їхні побрав.
У рік 6696 [1188] .Володимир Галицький беззаконно живе; жону у священика взяв. Володимир Галицький не успадкував життя й розуму Ярослава, отця свого, почав бо пити і нечисто жити, і де тільки бачив жону або дівчину красну, то й брав і беззаконничав з ними, їх оскверняючи. Узяв же він і у священика жону і з нею мав двох синів [...]
У рік 6698 [1190] [...] Святослав окував Кун-т у в д і я. У ту ж зиму Святослав Київський, за обмовою, взяв Кунтувдія, князя торчевського. А той приязний був до Русі. Рюрик же, жаліючи його, що добрий був до Русі, увіщав Святослава, аби пустив його, і Святослав привів того до присяги, що не буде він мститися йому, та й пустив його.
Кунтовдій мститься. Кунтовдій же, не стерпівши сорому, пішов у Половці до Тогдлієва, князя їхнього, і на-устив його на Русь. Половці ж, послухавшись його, почали воювати на Русі.
Ростислав переміг половців. На той час Рюрик од’їхав до Овруча, по своїй потребі, та, відаючи, що Куптовдій має мститися за свою обиду, задля того зоставив у Торчеську сина свого Ростислава з полком. Ростислав же, побачивши насилля од половців, зібрався із Ростиславом Володимировичем і чорними клобуками, та й пішов на половців, і, божою поміччю, переміг їх, і забрав вежі їхні, і жони і діти, по сей бік Дніпра, та неспромога йому була перевезтися в їхню сторону, за Дніпро, бо вже мороз був, і вернувся він у свою землю. Половці ж знову зібралися, маючи із собою трьох князів, Колдечих, Кобана, і Урусовичів обох, і Бігбарса, і Кочаєвичів чотирьох. Ярополк же Томзакович, із своїм полком, і сі всі перепливли через Дніпро із многим множеством половців і догнали Ростислава на третій день. Ростислав же
