Пайпер задумливо мовчала, а потім взяла слово:
— Усе правильно, я погоджуюся з тим, що ви тут говорили. Але чи не стане він тільки сильнішим, якщо ми заженемо його у підвал?
— Узагалі-то, так, — відповіла Фібі. — Але він вдарив нас у найуразливіше місце. Тому, гадаю, що коли ми збираємося назавжди з цим бісом покінчити, то маємо вдарити в його найуразливіше місце.
— Що ж, доведеться заганяти його до підвалу, — сказала Пейдж, наче побачивши чітку логіку в плані, запропонованому Фібі. А вона дійсно побачила в цьому плані чітку логіку.
— Не скажу, що ти мене повністю переконала, — неквапливо мовила Пайпер, — але оскільки ніхто з нас нічого кращого не придумав, то я згодна.
Фібі з ентузіазмом сплеснула руками.
— Я знала, що вам сподобається мій план!
— А ти зможеш переробити заклинання? — спитала її Пайпер.
Фібі з готовністю кивнула головою.
— А я можу зробити нове зілля, — додала Пейдж.
— Добре придумано, — резюмував Лео, поплескавши Пайпер по спині. — Пропоную завтра вранці відразу ж приступити до втілення цього плану.
— Завтра? — невдоволено спитала Пайпер.
Лео ствердно кивнув:
— Ось послухайте, — серйозно почав він. — Для знищення Бобо без сумніву знадобиться вся ваша сила. Вам треба добряче виспатися.
— Гаразд, — капітулювала Пайпер. — Але спочатку мені б хотілося з’їсти іще одну порцію отого суфле.
— Всього-на-всього? — хитро примружилася Фібі. — Запросто.
Добряче виспавшись, сестри прокинулися рано-вранці, щоб втілити у життя свій план. Вони мали намір матеріалізувати Бобо — цього разу, звісно, у підвалі — а потім проговорити новий покращений варіант заклинання і пригостити його щедрою порцією приготованого Пейдж зілля (цього разу із ртуттю!). Приготування почалися на світанку. Фібі ознайомила сестер з новим текстом заклинання, а на газовій плиті забулькотіло зілля, яке готувала Пейдж. Лео нагодував Ваята і всадовив його в ігровий манеж, щоб мати можливість допомагати в разі потреби сестрам-ворожкам. Дівчата мали намір увесь ранок присвятити Бобо, і тому були дуже здивовані, коли о десятій ранку задзвонив дзвоник.
— Якщо це комівояжер, то нам нічого не потрібно, — крикнула Пайпер з кухні. Вона якраз допомагала Пейдж з приготуванням зілля і тому вирішила, що двері відчинить або Фібі, або Лео.
— Це не комівояжери, — гукнула Фібі з непевністю в голосі. — Пайпер, це, здається, до тебе прийшли!
— От халепа! — прошипіла Пайпер, витерши руки об кухонний рушник і вирушаючи до дверей. — Та хто ж це… О! Яка приємна несподіванка!
— Ми принесли вам крекери, — прощебетала їй замість привітання Селеста, та що з клубу «Мама і я». У голосі жінки лунала натужна офіційна доброзичливість.
— Але… але навіщо мені крекери? — спантеличено спитала Пайпер.
— Вона принесла їх, щоб було що перекусити під час перерви. На зібранні клубу «Мама і я», — пояснила Фібі сестрі, свердлячи її сердитим поглядом. — Сьогодні, виявляється, твоя черга бути хазяйкою.
Пайпер вимушено посміхнулася кутиками рота.
— А й дійсно! — з ентузіазмом сплеснула вона руками, сподіваючись не видати своєї розгубленості.
— Холлі вам телефонувала, — пояснила Селеста. — Після останнього зібрання, яке відбулося у мене, хазяйкою мала бути Холлі, але вона страшенно застудилася. А ви сказали, що на вас можна розраховувати «будь-коли».
— Так і сказала? — спитала Пайпер, поступово усвідомлюючи увесь жах ситуації, у яку вони потрапили. Але швидко опанувала себе і сказала вже ствердно: — Так я і сказала, дійсно. — Намагаючись заспокоїтися, вона зробила глибокий вдих, бо за Селестою вона побачила довгу вервечку з мам, що прийшли до неї зі своїми малюками і принесли з собою закуски, іграшки й гостинці. Гіршого часу для візиту годі було й вибирати.
«Невже я і справді сказала “будь-коли”? — з сумнівом подумала Пайпер. — Що ж, може і сказала».
— Пайпер, — звернулася до сестри Фібі підкреслено-ввічливим тоном. — Зайдімо на секунду всередину, я хочу тобі дещо сказати. — Схопивши сестру за руку, вона буквально затягнула її у вітальню, де їх ніхто не міг почути.
Опинившись усередині, Фібі сердито вхопила Пайпер за плечі і щосили струсонула.
— Пайпер, ти ж знаєш, я люблю тебе, але невже ти серйозно намірилася пустити сюди отих мам в день, коли ми зібралися виганяти біса? — вигукнула вона, не в силах опанувати голос, що зривався на вереск.
— Так, сестро, але що ж мені тепер робити? Бачиш, Селеста має рацію — я дійсно запропонувала їм прийти до нас, коли виникне потреба. Вочевидь, я запросила їх саме на сьогодні — точно не пам’ятаю.
— А ти можеш відмовитися? — наполегливо спитала Фібі. Пайпер зітхнула:
— В ідеальному світі — так. Але реальний світ не є ідеальним. У реальному світі нас переслідують дитячі іграшки і кошмари дитинства. Або ні з того ні з сього приходять мами зі своїми малюками. — На обличчі Пайпер з’явився вираз паніки. — Господи, що ж мені робити? Я не можу просто так взяти і не пустити їх. Вони й так вже про мене не надто доброї думки, бо я пропустила багато зібрань — до речі, через свої відьомські справи. Еге ж. Ну чому, чому я вирішила, що зможу підтримувати видимість нормального життя і мати нормальних подруг?
Побачивши, що сестра ось-ось втратить самовладання, Фібі оговталась.
— Заспокойся. Зроби глибокий вдих. Зараз спробуємо якось все владнати. Слухай, а чому б їх не повести на горище. Там же безпечно.
Пайпер кивнула, поволі приходячи до тями.
— А й дійсно — на горище. Слушна думка.
— Тільки спочатку треба кудись сховати «Книгу таїнств», щоб ні в кого не виникало зайвих запитань, — сказала Фібі. — Я покличу на допомогу Лео. Упевнена, що ми встигнемо перетворити горище на прекрасну ігрову кімнату.
— Чудово, Фібі, — з полегшенням зітхнула Пайпер. — Ти мене просто врятувала.
Фібі щасливо посміхнулася.
— Еге ж. Саме для цього й існують сестри.
Півгодини (і кілька пакетів з крекерами!) по тому група мам із малюками впевнено облаштувалася на горищі, а Пайпер, Пейдж і Фібі були готові до втілення плану зі знищення Бобо.
— Як ви гадаєте, гості нічого не запідозрили? — спитала Пайпер у сестер, спускаючись в темний і зловісний підвал.
— У загалі-то, вони зацікавилися моїми магічними кристалами, — зізналася Пейдж, але, сподіваюся, я збила їх зі сліду, пояснивши, що то зараз в магазинах мережі «Нью-Ейдж» такими сережками торгують.
— Молодець, швидко зорієнтувалася, — похвалила Пайпер.
— Але наразі це не головне, бо гостями займається Лео, зображаючи перед ними турботливого господаря. Головне — змусити Бобо явитися перед нами і знищити його раз і назавжди.
— Дивись, не
