Примхлива мрія - Agrafena

– Така природа всіх самців, незалежно від їхньої раси чи світу – боротися за свою жінку. Це закладено самою природою. В одних це виражено більше, в інших – менше. Ми належимо до тих, у кого це більше виражено, бо до чоловічих почуттів додаються звірині інстинкти. Але ніхто нікого не буде калічити чи вбивати, як ти сказала. Зейлі ніколи не допустить такого у своєму клані. Покарання буде швидким і невідворотним. Нас не так багато, щоб ще й вбивати своїх. Крім того, у тебе вже є пара, і вовки нашого клану не посміють претендувати на пов'язану самку.

– Я просто щаслива це чути, – сарказму в моєму голосі не почув би лише глухий. – Тим більше радісно дізнатися, що я, виявляється, не жінка, а самка. А як щодо хлопців з іншого світу? Якщо виникне конфлікт між людиною та перевертнем, Верховний теж втрутиться?

– Якщо знадобиться привести до тями нашого перевертня, то обов'язково втрутиться. Проте зараз інша ситуація: твій запах діє на перевертнів як сильне збудливе зілля. Вони поводяться так, як ти бачила нещодавно на прикладі Гареса. Люди не можуть відчувати запах вовчиці, тому в них просто раптом з'являється підвищений інтерес до тебе. Не більше. Але, – Анастасія насупилася, пильно дивлячись на мене, – мушу тебе одразу попередити… – вона раптово замовкла і подивилася мені за спину.

– Ваша кава, будь ласка, – поруч зі мною з'явився офіціант і поставив на стіл чашку з ароматним напоєм.

– Дякую, – подарувала хлопцеві вдячну усмішку, і він просто розцвів у відповідь.

– Смачного. Через п'ять хвилин ваше замовлення буде готове.

Офіціант зник, а я відпила ковток кави. М-м-м, божественно. А Анаїд обрала саме цей момент, щоб продовжити своє пояснення:

– Маю попередити, що мого сина це не стосується. Якщо виникне пряма загроза твоєму життю, Нарідіс, не роздумуючи, перегризе горло тому, хто спробує завдати тобі шкоди.

Я ледь не похлинулася, і, поставивши чашку на стіл, подивилася на свекруху.

– Так-так, – кивнула вона головою, – я саме це й мала на увазі.

– Господи, – прошепотіла я, – на що перетворилося моє життя? Може, я сплю, і це все мені сниться? Якийсь дивний летаргічний сон? Ось прокинуся, і все буде як раніше.

– Знаєш, – трохи помовчавши, продовжила Анаїд, – Назар, наш фінансовий директор, якось сказав мені: “Анастасіє Миколаївно, я не можу зрозуміти, що відбувається. У вас, мабуть, є якась чарівна властивість. Я давно вважаю вас своїм другом, але іноді, вибачте, я від вас просто божеволію. Проходить кілька днів, і знову ви стаєте лише моїм добрим другом. І це повторюється. Чи то у вас якийсь тваринний магнетизм, чи це на мене щось часом находить?”

– А моя мати, – раптом осяяло мене, – цим непогано користується, чи не так? Ось чому чоловіки так на неї реагують.

– Саме так, – підтвердила Анаїд, – і вона привертає до себе особливу увагу людей. А цього робити в жодному разі не можна.

– Тож мама так злякалася, коли зрозуміла, що Павло з'явився з її світу? Вона ще питала, чи він забере її.

– І що Нарідіс відповів?

– Не знаю, я залишила їх спілкуватися, а сама пішла до дамської кімнати. Знаю лише (потім Павло сказав), що це було останнє попередження. А справді, він міг повернути її на Аррінолісс?

– Міг, звичайно. Патрульні мають дуже широкі повноваження. Але Веріде вже давно була б у своєму світі, як тільки б з'ясували, де вона знаходиться. Гарес багато років її шукав, усі це знали і намагалися допомогти. У вашому світі тоді були інші патрульні – Каро та Талор. Вони й знайшли втікачку.

– Втікачку? Від чого вона тікала?

– Не знаю, чи варто про це говорити, – замислилася жінка.

– Варто, – запевнила я її.

– Вона втекла від своєї пари.

– Ось як? – здивувалася я. – А хіба так можна?

– І це питає дівчина, яка взагалі свою пару визнавати відмовляється?

– А звідки видно, що я не визнала Пашку?

– Подивись на свою руку.

Я глянула на одну руку, нічого незвичайного не помітила. Перевела погляд на іншу – те саме.

– Ну і...?

– Шлюбний браслет, – натякнула свекруха.

– Що з ним не так? – дивлюся на хитромудрий візерунок і ніяк не можу зрозуміти, що вона має на увазі. – Здається, нічого не змінилося.

І справді, "татушка" виглядає так само як і тоді, коли після зникнення самого браслета малюнок з нього перемістився на моє зап'ястя.

– Отож, – прокоментувала цей факт Анаїд. – А повинно було змінитися невдовзі після того, як Рід поставив тобі свою мітку.

– А може, і в нього все залишилося, як і раніше?

– Неможливо. Приїде, подивишся сама.

– Мама свою пару не визнала?

– Ну чому ж, визнала, – якось сумно промовила свекруха, – але краще б вона цього не робила.

Не встигла я поставити наступне питання, як урочистий голос сповістив:

– Пані! Ваше замовлення готове!

Та щоб тебе!

Поки офіціант спритно розставляв на столі різнокаліберні тарілки, ми з Анастасією дружно мовчали. Лише коли хлопець, посміхнувшись наостанок, помчав приділяти увагу іншим клієнтам, я запитливо подивилася на свекруху.

– Віка, їж, – скомандувала моя співрозмовниця, відрізаючи і наколюючи на вилку шматочок антрекота, – їжа заспокоює нерви.

– Ага, – пробурмотіла я, відпиваючи ще пару ковтків ароматної кави. – Спочатку всі мої нерви зіпсували, а тепер – їж, заспокоюйся.

– Я ж перепросила, – свекруха кинула на мене докірливий погляд. – Про твою другу сутність тобі мусила повідомити Веріде. Вона, зрештою, твоя мати. А стороннім краще в чуже життя не лізти.

– Тоді чому вона цього не зробила? – незалежно від мого бажання в голосі почулася гіркота. – Вона ж чудово розуміла, що рано чи пізно в мені відбудуться, хай і непомітні стороннім, зміни. Тому і стверджувала, що я, швидше за все, за її прикладом мінятиму чоловіків як рукавички, раз вони в певні періоди вважатимуть мене неземною красунею.

– Не засмучуйся, дівчинко моя, – Анастасія простягла через стіл руку і легенько стиснула мої пальці. – Ваш світ відкритий нещодавно. А порталів у ньому лише два. Один ти бачила, другий перебуває в Австралії. Шанс виявити жінку, що втекла, мінімальний. Зейлі, як Верховний альфа та найсильніший член клану, може створювати портали сам, але це вимагає від нього колосальної витрати енергії. До того ж треба ще знати, де шукати. Твоя мати була впевнена, що її тут ніхто не знайде, а отже, цілком можливо, ти б ніколи не дізналася, що не така, як інші люди.