Буря Мечів - Джордж Мартін
— Якщо ви так хочете вберегти її від Тайрелів, чому не відіслати її до матері? Може, це переконає Роба Старка прихилити коліно.
Вигляд у лорда Тайвіна був презирливий.
— Відішли її в Річкорин — і мати швидко підшукає їй пару з Блеквудів чи Малістерів, щоб підкріпити синові союзи на Тризубі. Відішли її на північ — і місяця не мине, як її видадуть за якого-небудь Мандерлі чи Амбера. Але й тут при дворі від неї не менше небезпеки, як уже довела ця справа з Тайрелами. Тому вона має одружитися з Ланістером, і то швидко.
— Майбутній чоловік Санси Старк може претендувати на Вічнозим,— втрутився дядько Кеван.— Це тобі не спадало на думку?
— Якщо не хочеш дівчину собі, віддамо її комусь із твоїх двоюрідних братів,— сказав батько.— Кеване, Лансель уже одужав, зможе піти до вінця?
Сер Кеван завагався.
— Якщо привести дівчину до нього, обітницю він скаже, навіть лежачи в ліжку, а от позбавити її цноти... ні, я б запропонував когось із близнюків, але Старки тримають обох у Річкорині. Там і Дженнин хлопець Тайон, а так би він підійшов.
Тиріон не втручався: він знав, що цей спектакль розігрується для нього. «Санса Старк»,— міркував він. Санса, яка тихо говорить і солодко пахне, яка любить блавати, балади, звитяги і високих галантних лицарів з гарненькими личками. Тиріон почувався так, наче знов опинився на тому «мосту» з кораблів, і під ногами хиталася палуба.
— Ти ж хотів винагороди за свої заслуги в бою,— переконував лорд Тайвін.— Ось твій шанс, Тиріоне,— кращий тобі навряд чи колись випаде,— він нетерпляче побарабанив пальцями по столу.— Колись я сподівався пошлюбити твого брата з Лайсою Арин, але не встиг — Ейрис призвав Джеймі у королівську варту. Коли ж я запропонував лорду Гостеру віддати Лайсу за тебе, він відповів, що для дочки хоче цілого чоловіка, а не половинку.
«І тому віддав її за Джона Арина, який їй у дідусі годився». Зважаючи на те, на кого перетворилася Лайса Арин, Тиріон був навіть вдячний і зовсім не образився.
— Коли я запропонував твою кандидатуру Дорну, мені відповіли, що така пропозиція — образлива,— провадив лорд Тайвін.— Пізніше я отримав схожі відповіді від Йона Ройса і Лейтона Гайтавера. Зрештою я опустився так низько, що навіть запропонував віддати за тебе Флорентову дівчину, з якою Роберт переспав на шлюбній постелі власного брата, але її батько вирішив за краще віддати її за одного зі своїх лицарів.
Не хочеш Сансу Старк, я підшукаю тобі іншу дружину. В королівстві має знайтися лордійчук, який радо розлучиться з дочкою, щоб потоваришувати з Кичерою Кастерлі. Леді Танда пропонувала Лоліс...
Тиріон перелякано здригнувся.
— Та я радше собі дещо відріжу й згодую козам!
— Тоді розплющ очі. Панна Старк юна, пишна, слухняна, високого роду, а головне — досі дівчина. І з личка гарненька. Чого ти вагаєшся?
«А й справді — чого?»
— Такі вже в мене примхи. Дивна річ, але я б надав перевагу жінці, яка захоче мене бачити у своєму ліжку.
— Якщо ти гадаєш, що твої повії хочуть тебе бачити у своєму ліжку, ти ще більший дурень, ніж я підозрював,— мовив лорд Тайвін.— Ти мене розчаровуєш, Тиріоне. Я вважав, така пара тебе порадує.
— Усі ми знаємо, як багато для тебе важить моя радість, батьку. Але не все так гладенько. Ключ до Півночі, кажете ви? Але Північ нині в руках Грейджоїв, а у короля Балона є дочка. Чому Санса Старк, а не вона? — він зазирнув у батькові холодні зелені очі з золотими блискітками.
Лорд Тайвін з’єднав пальці під бородою.
— Балон Грейджой не правити хоче, а плюндрувати. Нехай потішиться зі своєї коронованої осені, за якою неминуче прийде північна зима. Для підданих він не зробить нічого, щоб вони його полюбили. До весни північани під зав’язку наїдяться кракенів. І коли ти привезеш онука Едарда Старка додому — повернути те, що належить йому по праву, і лорди, і простолюд піднімуться як один, щоб усадовити його на престол пращурів. Ти ж, сподіваюся, зможеш подарувати жінці дитину?
— Я теж сподіваюся,— наїжачився Тиріон.— Але, зізнаюся, довести цього не можу. Хоча ніхто не скаже, що я не намагався. Я-бо сім’я своє сію, де тільки можу...
— Здебільшого у фосах і стічних канавах,— закінчив за нього лорд Тайвін,— і попідтинню, де тільки самосійні родяться. Давно вже тобі час власний садок плекати,— звівся він на ноги.— Кичеру Кастерлі ти не отримаєш, гарантую тобі. А як одружишся з Сансою Старк, можливо, дістанеш Вічнозим.
Тиріон Ланістер, лорд-оборонець Вічнозиму. Від такої перспективи по тілу пробіг дивний холодок.
— Гаразд, батьку,— сказав Тиріон повільно,— але в цій діжці меду плаває величенька краплина дьогтю. Роб Старк дітей робити зможе незгірш за мене, ще й дав обітницю пошлюбити котрусь із вельми плодючих Фреїв. І щойно Юний Вовк дасть потомство, Сансині вовченята вже ніякого спадкоємства не матимуть.
Та лорда Тайвіна це не турбувало.
— Не буде в Роба Старка ніяких дітей від тих плодючих Фреїв, слово тобі даю. Тут прийшли новини, якими я поки що не хотів ділитися з радою, хоча зовсім скоро наші добрі лорди все дізнаються. Юний Вовк узяв собі за дружину старшу дочку Гавена Вестерлінга.
Якусь мить Тиріон не міг повірити, що правильно зрозумів батька.
— Він зламав обітницю? — недовірливо перепитав він.— Порвав із Фреями заради...— йому забракло слів.
— Заради шістнадцятирічної панни на ім’я Джейн,— сказав сер Кеван.— Лорд Гавен колись пропонував мені віддати її за Віллема або Мартина, але я йому відмовив.
Гавен — чоловік непоганий, але ж дружина в нього — Сибель Спайсер. Не слід було йому з нею шлюб брати. Вестерлінги завжди ставили честь вище за здоровий глузд. Дідо леді Сибель торгував шафраном і папером — він з таких самих низів, як і той контрабандист у Станісовій фортеці. Бабуся приїхала з ним зі сходу. Страшнюча стара гаргара, начебто жриця. Її ще кликали «мейгі». Справжнього її імені ніхто й вимовити не міг. Половина Ланіспорту ходила до неї по трунки й любовне зілля,— знизав сер Кеван раменами.— Померла вже давно, певна річ. А Джейн — миле дитя, згоден, хоча я її бачив тільки раз. Але з такою сумнівною кров’ю...
Тиріон, який колись одружився з повією, не вповні поділяв дядьків жах
