Легковажна наречена - Аліна Амор

А ще герцог був злий. Ось, здавалося б, жоден м'яз на обличчі не здригнувся, він більше був схожий на кам'яну статую, але в очах танцювало таке…

І я нарешті висмикнула свої долоні із полону, бо виглядало це й справді дивно: наречений поруч, а я тримаюся за ручки з кавалером...

Стривайте, який ще наречений?!

Але Патрік не думав так просто здаватися і з викликом запитав, задерши підборіддя:

- А якщо я проти?

Ось не зрозумію: віконт - авантюрист по натурі, чи йому жити набридло?

Якщо я зараз скажу щось на кшталт: «Хлопчики, не сваріться!» це допоможе? Ні, навряд чи, краще промовчу.

- Це було не запитання, - зі сталлю в голосі промовив Райан. Його зіниці витяглися у вертикаль, а в очах спалахнув уже знайомий мені вогонь. Я б на місці Патріка не наривалася.

Віконт теж розумно розсудив, що я того не варта, в сенсі - його життя і здоров'я, та швидко залишив нас.

Фух, я вже боялася що вони тут півнячі бої влаштують… Бути яблуком розбрату - насолода нижче середнього, я вам скажу. Не знаю, як Єлені Прекрасній, але мені не сподобалось. Напряжненько...

Саме розпочинався новий танець, та наступний кавалер так і не наважився підійти до мене. І правильно зробив! Ми з Райаном відійшли в сторону, щоб не заважати танцюючим. Хоча їм набагато зручніше було спостерігати за нами, коли ми знаходилися на майданчику для танців, тепер бідолахам доведеться вивертати шиї… Але на що тільки не підеш, щоб залишатися в курсі останніх новин!

І знову накрило це відчуття – ніби ми залишилися удвох у цілому світі, музика та шум балу зникли, оточуючі теж. Я бачила і чула лише його одного.

Але все ще пам'ятала хто з нас двох тут не правий.

- Хіба ми все ще заручені? – я багатозначно скинула брову.

- А ти вже знайшла собі кращого нареченого? - питанням на питання, підкреслено чемно, але з ноткою роздратування в голосі, запитав Райан.

Чесно кажучи, враховуючи скільки часу минуло, я могла б не лише нареченого знайти, а й заміж уже вийти… Але з вродженої делікатності я не озвучила свої думки.

- Ні. Але, зізнаюсь, я зовсім не хочу заміж, – твердо сказала я, з цікавістю спостерігаючи за його реакцією.

Обличчя мого поки-ще-жениха стало дещо спантеличеним, схоже йому в голову не спадала думка, що дівчина може не прагнути якнайшвидше зв'язати себе узами шлюбу.

- А чого ж ти хочеш?

Хм, йому й справді цікаво?

- Вчитимуся, побудую кар'єру, - поділилась я своїми планами.

- Жінка? Кар'єру? - він розсміявся.

- Я сказала щось смішне? – різко запитала я.

- Ні, що ти! - але його наглі очі продовжували сміятися.

Що тут скажеш? Дикі люди, темні віки!

Я тільки розчаровано зітхнула.

А Райан раптом перестав реготати, став серйозним, уважно подивився на мене і несподівано заявив діловим тоном:

- Моя пропозиція все ще в силі.

Моє серце зупинилося. А наступної миті забилося як скажене.

- А ти хіба мені освідчувався? – здивувалась я, а в голові уже паморочилось від нестримних емоцій, що захлеснули мене.

- Тоді освідчуюсь зараз, - спокійно сказав герцог.

Та його лаконічності позаздрили б навіть спартанці!

- Я подумаю, – і демонстративно зітхнула, хоча моя голова кружилась так, ніби я випила все шампанське у цій залі.

Ну правда, скільки женихів на мене одну! Навіть не знаю кого вибрати! Є тут над чим подумати...

Але Райан умів вести складні переговори:

- Пропозиція дійсна тільки сьогодні, - він схрестив руки на грудях і вперся в мене пильним напруженим поглядом.

- Справді? - я скептично подивилась на нього.

Герцог кивнув, а весь його вигляд промовляв за нього – він серйозний як ніколи.

Я так багато різного хотіла йому висказати, але дивлячись у ці бездонні блакитні очі, не могла згадати жодної, навіть найжалюгіднішої образи…

Тому витримала довгу драматичну паузу, щоб відобразити всю міру мук вибору, після чого коротко відповіла:

- Я згодна!

Ну що я можу вдіяти? Так, я дуже легковажна. Швидко приймаю рішення, зате дуже рідко потім про них шкодую!

Все тому, що поруч з Райаном я втрачаю волю, він п'янить і дурманить як вино. І найстрашніше - мені це шалено, просто неймовірно, подобається. І поки розум намагався зібрати рештки контролю, моє серце бездумно тріумфувало.

А ще я зрозуміла, що чоловіків, звичайно, багато, але іншого такого немає в обох світах відомих мені.

І ось так, зовсім несподівано, я знову виявилася зарученою.

Райан вдоволено посміхнувся, і повільно, ледь помітно видихнув. Він взагалі дихав увесь цей час? Схоже, моя відповідь означає для нього набагато більше, ніж наречений намагається показати.