Легковажна наречена - Аліна Амор

- Звісно, мій сьомий танець вільний, - швидко відповіла я.

- Безмежно радий бути вашим партнером у танці, - хлопець був сама ввічливість.

Я прихильно кивнула, і він пішов. Амалія ж нахилилася до мене і прошепотіла:

- Раджу звернути увагу на Патріка, він спадкоємець графа де Мессі, перспективний молодик, - і тут же відверто додала, - хоч і нахабний... Але ж як привабливий!

Я мало не застогнала. Та досить з мене уже тих женихів!

Згодом почались танці. Кавалери радували компліментами та намагалися розважити банальними розмовами. Все було передбачувано і навіть трохи нудно аж поки не дійшла черга Патріка де Мессі кружляти мене по залу. Він вів у танці впевнено тож можна було розслабитись і не боятися зробити невірний па та віддавити йому ногу.

Розмова теж вийшла досить цікавою:

- Маю зізнатися, Евелін, ви всіх здивували. Вперше чую щоб дівчина так побила чоловіка, – він весело засміявся.

Мороз! Ліно, пам'ятай – мороз!

- Рада, що змогла вас вразити, - саркастично зауважила я.

- До речі, не лише я вражений, - продовжив розважатись віконт, не зважаючи на мій тон, - Подейкують, що герцогу Данайському довелось поламати голову над формулюваннями, оформляючи папери, бо жертва, яка побила злочинця - це навіть звучить смішно.

От я впевнена, що він не просто так ввернув в розмову ім’я Райана, мабуть хоче подивитись на мою реакцію на колишнього нареченого! Тому відповіла сухо та стримано:

- Мені б його проблеми…

Патрік знову розсміявся.

- Ви така колюча, Евелін... - сказав він з придиханням.

І знову цей масляний погляд.

О, боги! Йому що, подобаються гострі на язик дівчата? Невже я вибрала хибну тактику і тільки розпалюю його інтерес? Треба його з Корделією познайомити - саркастична кузина та цей нахаба - і має вийти чудова парочка!

- Можливо по моєму вигляду і не скажеш, але я не щодня у прямому сенсі цих слів відбиваюсь від занадто наполегливих шанувальників!

Очі молодого чоловіка засяяли веселощами. Місцевих кавалерів чомусь надзвичайно захоплювала новина про те, що я легко можу побити чоловіка. А я все не зрозумію - їм сама ідея видається такою привабливою та хвилюючою?

- Ви настільки страшні в гніві? -  грайливо підморгнув мені Патрік.

І я підтримала жарт:

- Так, в мені краще не будити звіра! - я мимоволі посміхнулася у відповідь на його таку чарівно зухвалу посмішку.

- А я білочок не боюся! – одразу знайшовся кавалер.

- Це я – білочка? – у мене здається навіть щелепа трохи відвисла від подиву.

Це ж треба, який витончений комплімент! Але й справді смішний. Білки вони дійсно тільки видаються милими – але спробуйте їх піймати! Обличчя роздряпають. Мої губи мимоволі знову розповзлися в широку посмішку. Права Амалія – Патрік чарівний у своїй нахабності та безцеремонності.

- Звичайно, - кивнув він, та, інтимно нахилившись, прошепотів мені на вухо, - І, зізнатись, дуже мила!

А привселюдно шепотіти мені на вухо обов’язково треба було?

Віконт був веселим та фліртував відчайдушно. Зі сторони наші посмішки і такі ось шепітки на вушко могли здатися дуже навіть інтимними. На межі пристойності, чи можливо вже за її межею. Колишня наречена герцога Данайського – просто знахідка сезону! Не залишає пліткарів без нової порції чуток.

Цікаво, Патрік справді так захоплений мною чи йому не дають спокою мої виноградники? Чи це з любові до мистецтва підкорення прекрасної статі? Помітно, що досвід у цих справах у нього вражаючий. Думаю, все разом. Віконт де Мессі був на позитиві та цілком впевненим у своєму успіху, і чим більше я чинила опір його настирливим залицянням, тим азартніше ставала його усмішка та все більш натхненим блиск очей.

Танець скінчився, кавалер мав би відвести мене до родичів, але натомість він тримав мої долоні у своїх і нікуди не поспішав. Я виразно подивилася на наші руки, потім – у бік Амалії з Корделією, які стояли неподалік і знову здивовано та запитально на віконта. Чого він тягне? На нас уже косилися, але ж не висмикувати демонстративно руки ніби їх ошпарило окропом!

Та Патрік, схоже, задумав мене скомпрометувати та діяв нахрапом - сподобалася дівчина і він усім показав, що місце зайняте - спочатку інтимним шепотом на вушко, тепер ось за руки тримає, продовжуючи порушувати пристойності.

Не встигла я придумати як виплутатися з цієї підстави, як ніби нізвідки з'явився сам герцог Данайський. Прямо біля нас.

Чудово, вечір перестає бути томним.

А цей зануда таки відвідує бали!

Чи навмисно прийшов, бо знав, що я тут буду?

Поки мої думки хаотично літали та зіштовхувалась між собою ніби нічні метелики об вікно, Райан звернувся до віконта та крижаним тоном припечатав:

- Патріку, я забираю свою наречену, - він зробив наголос на слові "свою".