Гра в чуже життя - Олена Гриб

– Бог війни?

Ледь чутний подих і незрозумілий смуток.

– Бог Меча. Справжньої війни не було відтоді, як я тут опинився. Бог ненависті… Навіщо ти прийшла, мила? Мене ти не впізнала… Ти не Каленрі!

На це питання Лін і сама не знала відповіді:

– Там було два камені – червоний і блакитний. Тобто рубін і сапфіри. Вони зіткнулися, яскраво спалахнуло – і все, я тут. А хто така Каленрі?

Тиша. Їй здалося, співрозмовник кудись зник, але через декілька хвилин він тихо промовив:

– Каленрі? Тепер це ти. Мої вартові не помиляються. Отже, вона пішла назавжди. Як шкода… Я сподівався… Літав безтілесним привидом і чекав, що вона повернеться. Ти не моя Каленрі, мила… Не моя… Прощавай.

Легкий порив вітру, немов від помаху крила.

– Зачекайте! А я? Поверніть мене назад!

Він ще не пішов далеко.

– Навіщо? Хіба тобі не подобається тут? Дивись, навколо найродючіші землі, на яких росте все, що забажаєш. А знаєш, скільки у мене звірини? Мій світ чекає ласкаву господиню, що піклуватиметься про нього. Ти Каленрі, але не моя, розумієш?

– Ні! Я не розумію! Поясніть, будь ласка, оскільки я впевнена, що не Каленрі!

Лін ніби на власні очі побачила, як Меченосец докірливо похитав головою.

– Мила, Каленрі означає «Господиня». Вартові визнали твою владу, і я, мабуть, з ними погоджуся. Вони не обрали б нову господиню, якби моя кохана була жива. Цьому світові потрібна дбайлива рука! Я, як бачиш, рук не маю, і чекати, поки до мене забреде інша жінка, не збираюся. Досить вже, чекав одну… Довго чекав! Крім того, в моєму храмі жінки – рідкісні гості. Тому приймай господарство.

Залишитися назавжди в світі бога Війни? Жити серед безкрайніх просторів, усвідомлюючи – тут немає нікого, крім ввічливої примари. Забути про Веллі і Гартон, про короля з імператором, про решту храмів і невідомого вбивцю… І про дім, якого Лін не пам’ятала…

Самотність. Спокій. Тихе справжнє буття. Ніякої гри в життя!

Приваблива пропозиція, але як вона позначиться на друзях? Марк стане ідеальним цапом-відбувайлом для Його Величності і сповна компенсує імператору незручності, пов’язані зі зникненням «принцеси». Карі залишиться один поміж обивателів, які ненавидять не-людей, і хтозна, чи вдасться йому повернутися на Римай?

А вона сама? Вона втратить навіть примарну надію повернутися в той, інший світ, який вважає єдиним справжнім.

Ні, Лін була категорично проти! Та тільки хто її питав?

{16. Каленрі – господиня (Лігерсо).}