Сказання з Небезпечного Королівства - Джон Рональд Руел Толкін
ПІСЛЯМОВА
Одна з величезних приємностей фаху книжкового ілюстратора полягає у бажанні та можливості повернутися до розповідей, які читав багато-багато років тому, і знову ними захопитися — нерідко надаючи особливої уваги деталям, — а також отримати задоволення від нових творів. Деякі з історій, які вміщено в цій книзі, я вперше прочитав лише кілька місяців тому й пожалкував, що не мав їх напохваті, коли мої діти прагнули щовечора слухати казки.
Чимало найпопулярніших дитячих творів закорінено в казках, вигаданих для конкретних дітей, і такий несистемний, часто навіяний щасливим здогадом, підхід породжує потік ідей, які згодом викристалізовуються у високу літературу. У Толкінових коротких оповіданнях і віршах я аж надто добре вчуваю присутність і самого автора, і його дітей. Там ми натрапляємо на неймовірно оригінальні складники та події, які могли постати лише внаслідок спостережень і бесід, розбурханих двома чи й більше глибокими умами. Я ж — подумки — бачу, як мореплавець із «Лицарських пригод» народився, коли автор показав своїм дітям комаху, що пливла чи летіла літнього дня понад ставом, і взявся розмірковувати, назустріч яким пригодам вона прямує. Це — навіть переконливіше, ніж сюрреалістичний і дивовижний ряд мовних образів. — витворює в моїй уяві ту магічну мить передачі, коли ідея, що народилася в одній голові, закорінюється в іншій і породжує нову історію чи істоту.
Декотрі з інших поезій і казок звучать ніжніше, особистіше, елегійніше, тож їх — гадаю — було написано у професорському кабінеті, десь між лекціями та приватними уроками, в моменти перепочинку чи нудьги, такі як-от у писців, чиї «хайкуподібні» розмисли дійшли до нас на берегах сторінок манускриптів, що їх вони переписували. Хай би яким було їхнє походження, в цих текстах я найкраще відчуваю автора та ще більше ціную його майстерність розповідача завдяки легкості й вигадливості, що їх він надає декотрим із менш важливих творів.
Гадаю, хороші розповідачі казок потрібні нам зараз так само, як і тоді, коли передання з уст в уста було єдиним способом зберегти сказання; й активне передавання історій відіграє істотну роль у розвитку мозку. Якість історій, із якими ми стикаємось у період дорослішання, життєво важлива для нашого добробуту — точнісінько так само, як і якість їжі чи довколишнє середовище. Найпрекраснішим у процесі переповідання історій, до якого нам дано долучитись — і ми маємо чудові приклади цього у «Сказаннях із Небезпечного Королівства», — є те, що співпраця та взаємне зацікавлення розповідача й аудиторії кладуть початок спільної подорожі, яка може завести до вельми несподіваних і чудових місцин.
Алан Лі
Сноски
1
Я, Авґустус Боніфаціус Амброзіус Авреліанус Антоніус, Милосердний і Величний, верховний владика, самодержець та Імператор Середнього Королівства, підписую (з лат., прим, перекл..).
1
Ідеться про події, які передували розвитку Інтересу до фольклору Інших країн. Англійські слова, як-от ельф, тривалий час перебували під впливом французьких (звідси й fay, faërie, fairy, себто «фея», «чудесниця», «чарівниця»): одначе пізніше, завдяки тому що їх використовували в перекладах. і ельф, і чарівниця набули значного колориту ґерманських, скандинавських і кельтських переказів і помітних ознак «прихованого народу», «упокоєних», «світлої родини».
2
Про можливий зв'язок між ірландським І-Бресейл і назвою Бразилія див.: Nansen, In Northern Mists, ii 223-30.
3
Їхній вплив поширився не лише на Англію. Виявляється, німецькі Elf. Elfe взято зі «Сну літньої ночі» в перекладі Вілянда (1764).
4
За винятком особливих випадків, як-от збірки вельських і гельських казок. Там історії про «Світлу Родину» чи Сяйливий Народ іноді виокремлюють як «чарівні» — на противагу до «народних», які стосуються інших дивовиж. У такому вжитку «чарівні казки» чи просто «казки» — це зазвичай короткі описи зовнішності «чарівниць» або ж їхнього втручання в людські справи. Та це розрізнення є лише наслідком перекладу.
5
Це твердження правдиве, навіть якщо ельфи є лише витворами Людського розуму, — «правдиве» в тешу сенсі, що воно в особливий спосіб відображає одне з Людських бачень Істини.
6
Див, нижче, с. 364.
7
Застереження, попередня заувага (з лат., прим, перекладача)
8
«Казки матінки Гуски» (з фр., прим, перекладача).
9
«Чарівна кімната» (з фр., прим, перекладача).
10
Беовульф. 111–112.
11
Див, прим. А наприкінці цього тексту (с. 386).
12
Імовірно, найближчим до Чарокраю є «Кравець із Ґлочестера». «Пані Тіґівінкл» була би такою самою близькою, якби не натяк на сон-пояснення. А ще до байок про тварин я долучив би «Вітер у вербах».
13
Повідомлення (з лат., прим, перекладача).
14
У таких, наприклад, як «Велетень без серця» зі збірки Дасена «Народні казки зі Скандинаві!». «Морська діва» зі збірки Кемпбела «Народні казки західного шотландського нагір'я» або більш віддаленої «Die Kristallkugel» («Кришталева куля», з нім., прим, перекладача) у Ґріма.
15
Budge. Egyptian Reading Book. p. xxi.
16
Гном (з нім., прим, перекладача).
17
Див.: Campbell, op. cit.. vol. і.
18
Popular Tales from the Norse, p. xiii.
19
Хіба що за неймовірного сприяння пані Фортуни; або ж лише — кілька випадкових деталей. Адже значно легше розплутати єдину нитку: випадок, ім'я, спонуку, — ніж простежити історію якогось зображення, витканого з багатьох ниток. Бо з появою зображення гобелен набуває нового складника: зображення — це більше, ніж сума ниток, які його утворюють, і вони не пояснюють його змісту. У цьому й полягає вроджена вада аналітичного (чи то пак «наукового») методу: завдяки йому вдається багато чого з'ясувати про речі, що на них натрапляємо в розповіді, та він мало або й геть нічого не повідомляє про їхній вплив на окрему казку.
20
Казка (з нім., прим, перекладача).
21
Англійською «Lay of Thrym» («Балада про Трима», прим, перекладача).
22
Наприклад. Крістофер Довсон у «Прогресі та релігії».
23
Це — породження ретельного та співчутливого вивчення «примітивних» народів, тобто народів, які досі перебувають на стадії природного
