П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню - Террі Гудкайнд

— Дякую, пане. Я постарався якомога краще виконати все, що ви мені веліли.

— І чудово з цим впорався. Деякі на твоєму місці запанікували б, не виконали моїх інструкцій. Я завжди можу знайти застосування людям, які чітко виконують наказ і пам'ятають точно, що я велів їм зробити. Взагалі я збирався запропонувати тобі нову посаду в моєму відділі. Посаду гінця.

Несан тупо втупився на помічника міністра. Слова-то він розчув, але сенс ніяк до нього не доходив. У Далтона Кемпбелла повно гінців. Ціла армія.

— Пане?

— Ти добре справляєшся з дорученнями. Я хотів би, щоб ти став одним з моїх гінців.

— Я, пане?

— Робота легша, ніж на кухні, і на відміну від неї ще й оплачується. Крім надання їжі та житла. А отримуючи гроші, ти зможеш відкладати їх на майбутнє. Можливо, в один прекрасний день ти заслужиш звернення «пан» і тоді зможеш купити собі щось. Можливо, і меч.

Несан очманіло мовчав, в голові його знову і знову прокручувалися слова Кемпбелла. Він ніколи й не мріяв отримати роботу гінця. Навіть не замислювався про можливість отримати роботу, що дає більше, ніж їжу і дах, дозволяє зрідка випити непоганого винця і перехопити такі-сякі чайові.

Звичайно, він мріяв мати меч, вміти читати, але все це були порожні фантазії, і він чудово це розумів. Несан ніколи не наважувався мріяти про щось реальне, як, наприклад, отримати роботу гінця.

— Ну так що скажеш, Несан? Хочеш стати одним з моїх гінців? Звичайно, ти тоді не будеш носити ці… цей одяг. Тобі доведеться одягатися в форму гінця. — Далтон Кемпбелл перехилився через стіл і оглянув юнака з ніг до голови. — Це включає в себе і чоботи. Щоб працювати гінцем, тобі доведеться взутися в чоботи. І переїхати в більш відповідне житло. Гінці живуть усі разом. Сплять на ліжках, а не на матрацах. Ліжках з постільною білизною. Звичайно, тобі доведеться самому її застеляти і тримати в порядку свою шафу, але постільну білизну і одяг гінців перуть прачки. Несан сковтнув.

— А як щодо Морлі, майстер Кемпбелл? Морлі теж зробив усе так, як ви веліли. Він стане гінцем разом зі мною?

Шкіряне сидіння скрипнуло, коли Далтон Кемпбелл знову відкинувся на стільці, розгойдуючись на задніх ніжках. Граючи ручкою з синьо-білим прозорим корпусом, він дивився Несану в очі. Нарешті він опустив ручку.

— Зараз мені потрібен лише один гонець. Пора тобі почати думати про себе, Несан, про своє майбутнє. Чи ти бажаєш залишатися кухарчуком все життя? Прийшов час робити те, що потрібно особисто тобі, Несан, якщо ти бажаєш зайняти мало-мальськи пристойне місце в житті. Зараз у тебе є шанс вирватися з кухні. Можливо, єдиний шанс. Я пропоную місце тобі, а не Морлі. Приймай або відмовляйся. Але що тоді з тобою станеться?

Несан облизнув пересохлі губи.

— Ну, розумієте, я люблю Морлі. Він мій друг. Але навряд чи в житті є щось, що мені хотілося б більше, ніж стати у вас гінцем, майстер Кемпбелл. Я згоден на цю роботу, якщо ви хочете мене на ній бачити.

— Відмінно. Тоді ласкаво просимо в колектив, Несан, — дружньо посміхнувся Кемпбелл. — Твоя вірність другові заслуговує поваги. Сподіваюся, ти так само будеш ставитися і до служби тут. Поки що я надам Морлі… тимчасову роботу, але підозрюю, що в якийсь момент в майбутньому відкриється вакансія і він приєднається до тебе в колективі гінців.

Від цих слів Несан відчув полегшення. Йому страшенно не хотілося втрачати друга, але він готовий був на що завгодно, лише б вирватися з ненависної кухні майстра Драммонда і стати гінцем.

— Ви дуже добрі, пане. Я впевнений, що Морлі буде служити вам вірою і правдою. Я ж клянуся, що буду. Далтон Кемпбелл знову подався вперед, ніжки стільця зі стуком опустилися на підлогу.

— Що ж, відмінно. — Він посунув через стіл складений аркуш паперу. — Віднеси це майстру Драммонду. Це повідомлення, що я взяв тебе на посаду гінця і відтепер ти більше йому не підпорядкований. Мені подумалося, що ти захочеш сам вручити йому цей папір як перше офіційне доручення. Несану хотілося скакати і волати від радості, але він зберіг незворушність, як, на його думку, і належало гінцеві. — Так, пане, буде виконано.

Він раптом зловив себе на тому, що стоїть більш гордо, ніж зазвичай.

— А одразу після цього один з моїх гінців, Роулі, відведе тебе на склад. Там тебе забезпечать на перший час більш-менш підходящою за розміром уніформою. А потім швачки знімуть з тебе мірки і пошиють уніформу по тобі. Від своїх службовців я вимагаю, щоб усі були акуратно одягнені в пошиті на замовлення лівреї. І чекаю від моїх гінців, щоб вони не ганьбили своїм зовнішнім виглядом мій відділ. Це означає, що одяг має бути чистим, чоботи начищені, волосся причесане. І ти постійно будеш вести себе абсолютно бездоганно. Подробиці пояснить Роулі. Ти впораєшся з цим, Несан?

— Так, пане, звичайно, пане. — У Несана тремтіли коліна.

Думка про новий одяг, який йому належить носити, раптом примусила його засоромитися своїх обносок. Ще годину тому він вважав, що виглядає цілком нормально, але тепер так не думав. Йому не терпілося скинути лахміття кухарчука.

Цікаво, а що подумає про нього Беата, побачивши його в красивому новому костюмі гінця?

Далтон Кемпбелл кинув на стіл шкіряний капшук. Замок був запечатаний сургучною печаткою з відбитком пшеничного колоса.

— А коли приведеш себе в порядок і переодягнешся, віднеси цей кошіль в Комітет Культурної Згоди в Ферфілді. Знаєш, де він знаходиться?

— Так, майстер Кемпбелл. Я виріс у Ферфілді і майже все там знаю.

— Так мені і казали. У нас трудяться гінці зі всього Андера і в основному обслуговують місця, які добре знають. Місця, звідки вони родом. Оскільки ти виріс в Ферфілді, переважно будеш