Таємниця Чорного Дракона. Світ Білого дракона - Аманді Хоуп
- Можливо, - промовив задумливо принц.
- Тоді… - ми переглянулися.
З такою магією нам відома лише одна людина – принцеса Аїра. Але вона завжди була на нашому боці.
Не в'язалося це з її чином, та й Ванька в неї закоханий. Дуже не хотілося, щоб саме ця дівчина була причетна до такого злочину.
Ні, не може бути, щоб це була принцеса. Адже вона допомогла Дракону створити страту дочки лікаря, а принц не та людина, яка довіриться незрозуміло кому. Щось не сходилося, не лягало в голові.
- А що, як її змусили? - сказала я вголос. – Залякали чи шантажували?
Асгард мовчав, начебто уважно слухаючи, але було видно, що він десь далеко подумки. І дивиться ніби крізь мене.
- Завтра я з нею зустрінуся, - нарешті прийняв він рішення і тут же додав наказним тоном. - Більше ти не залишишся сама ні на мить.
Взявши за руку, повів до себе в кімнату, я покірно пішла за ним.
Власне, мене мало хвилювало, в якій кімнаті доведеться жити, головне, щоб з принцом.
Цього вечора ми більше не поверталися до питання про замах. Весь час Його високість будував плани на майбутнє, відволікаючи розмовами про різні дрібниці. А вночі знову нам було не до сну.
З ранку раніше розпочалася підготовка до походу до храму. У кімнату раз у раз забігали слуги, не давши нормально виспатися і поснідати.
Його високість, прокинувся чуть світ і, не відкладаючи справу в довгий ящик, почав віддавати розпорядження.
- До чого такий поспіх? - дивувалася я його активної діяльності в таку ранню годину.
- На мою дружину ніхто не посміє зробити замах, - пояснив він просто.Стало трохи прикро, ніби ми одружуємося лише для того, щоб захистити моє життя. Але я придушила в собі такі низовинні емоції, знаючи, що Його високість зовсім не романтик. Гарних слів не було чого чекати, його вчинки говорили набагато більше.
Я гадки не мала, що в них є храми, і яким чином відбувається вінчання або що там таке, тому була схвильована більше звичайного. Щоб трохи заспокоїтися, знайшла книгу про правила поведінки дружин, ту саму, що Дракон попросив мене не читати.
Чекаючи, коли візьмуться за наречену, вирішила перегорнути томик.
Спочатку йшли якісь нудні описи туалетів, фасонів суконь, покладених при дворі. Після накази про господарювання та іншу нісенітницю. Я вже почала нудьгувати, все більше не розуміючи попередження принца, як дійшла до теми шлюбних стосунків або, як повинна поводитися наречена, а потім і дружина високопоставленої особи.
Перша ж фраза шокувала мене. У першу шлюбну ніч, з'явившись у спальню, дівчина мала прийняти відповідну пристойність позу, лягти на спину, і чекати на свого пана. Виявляти страх, замішання, чи навпаки, нетерпіння, чи інші емоції, категорично заборонялося. Треба було лежати, мов колода і не реагувати ні на що, виявляючи тим самим шану та повагу до чоловіка.
- Що за маячня! - не витримала я, ляпнувши вголос.
Не можна було хоч якось виявляти «нешанування» всьому, що робить чоловік, тобто: стогнати, охати, і всіляко виявляти свої почуття.Навіть приписочка була, що якщо у вас, не дай світобудову, не вийде, лежати холодною колодою, слід випити перед тим, заспокійливою настоянкою, щоб своїми непристойними рухами не збентежити чоловіка. Щоб не відбити у нього бажання і справити враження спокійної та врівноваженої особи. Одне з іншим взагалі не в'язалося.
Про себе жінці потрібно забути зовсім, щоб виявитися гідною виявленої до неї милості.
Далі йшли докладні описи, що як і слід робити, з яких можна було лише посміятися.
"Неповага", "непристойними", "милості" - який ідіот становив правила?
Бідолашні мужики цього світу, хоч старайся, хоч ні, толку ніякого. Дружина лежить трупом і не ворушиться - страшна справа. Цікаво, чи дихати можна чи теж можуть прийняти за «образу моральності»?
Тепер стали зрозумілі застереження Дракона. Тому принци ні в чому собі не відмовляють до весілля і після того.
Здається, я порушила все, що тільки можливе і навіть більше. Не вийде з мене «гідної» дружини.
Я лежала, бовтаючи в повітрі ногами і хихикаючи над потягнутим з бібліотеки «шедевром», коли мене, на превеликий подив, відвідала економка принца. Цього разу, вона була дуже ввічлива і уважна, хоч і прослизало невдоволення в її погляді, але практично непомітне.
Дамочка принесла сукню для вінчання білу, але з вишитим чорно-золотим малюнком дракона. На мій подив, шалено красиву.
Сподобався роздiл? Чесна оцінка допоможе авторові у написанні книги. Анонімно