Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

Усі, хто зустрічався в димоході, тепер мали таємний сигнал — потрібно було покласти великий палець на середину ключиці, а потім кліпнути одним оком, а потім другим. І вишивали особливий сигіл на одязі.

Коли Дерево дало Дянті справжні інструкції, вони були доволі загадковими.

— Воно сказало: "Зупиніть трубу і прохід". — Її очі були розширені, і вона виглядала накачаною адреналіном. — І повторило кожне слово двічі.

— Труба і прохід? — сказав Самір. — Це звучить як у джентльменському клубі. Де повно тютюнового диму та таємних проходів.

— Це звучить непристойно, — сказала Тобі. Вона зробила рух, щоб показати, як "труба і прохід" — можуть бути сприйняті. Дянта кинула на неї погляд, який змусив її замовкнути.

Вони витратили кілька днів на обговорення та пошук в Google, а також шепотіли слова "труба і прохід" один одному, не маючи уявлення про те, що вони могли означати. Дянта здавалася нетерплячою, вона ніби чекала, що хтось інший відшукає сенс, тому що вона не могла бути посланником і тлумачом одночасно. Нарешті в п'ятницю після відбою Дянта затягнулася сигаретою з гвоздики і оголосила, що знає відповідь.

— Труба, — як з'ясувалося, це Великий сибірський газопровід. А "Проходом" називається Великий Північний судноплавний шлях. Обидва терміни були народжені Ламаром Таккером (техасцем, який допоміг піонерам намивати золото) у партнерстві з російським конгломератом під назвою "Вілкіцьке судноплавство". Росіяни хотіли, щоб новий шлях транзиту замінив Північно-Західний Прохід, уникнувши Канади взагалі, і проходив через серце арктичного льоду. Було лише одне побоювання: траса йшла прямо через величезне родовище зв'язаного метану біля Чукотського моря, яке протягом мільйонів років лежало сховане під вічною мерзлотою. Вчені попередили, що коли цей метан раптово звільниться, можна чекати на жахливі наслідки зміни клімату за одну ніч. Однак будівельна фірма вважала, що можна просвердлити породи, повільно знизити тиск і зафіксувати нерухомо-заморожений метан шляхом скріплення його силікатами. Тоді можна було би навіть качати багатий на енергію метановий мул до Якутська. І мати достатню кількість електроенергії для половини східної Росії, і, можливо, продати надлишкову потужність Монголії, Китаю і навіть Японії.

— Але може статися не так, як вони планують, — сказала Дянта. — Вони не знають, у що втручаються. Їх треба зупинити.

— Так, — сказала Патриція. — Але що ми можемо зробити?

— Зробити? — сказала Дянта. — Озирнись. Ми найкращі учні в Еліслі Мейз. Ми володіємо багатьма навичками. Тобі, я бачила, як ти розтопила останній сніг весною і повернула триденний розпад. Ти колись обдурила менеджера банку, щоб той дав тобі п'ятьсот фунтів і залишилася невидимою. Патриціє, я чула, як вчителі шепочуть, що у вас є такі зв'язки з природою, яких навіть вони не розуміють повністю. Ми зможемо це зробити. Дерево залежить від нас.

Вони відправилися в ту ж ніч, з тим, що могли нести. Дянта наполягала: не може бути ніякої затримки (так менший шанс, що хтось передумає і розповість вчителям). Всі вони повернулися у свої кімнати в Еліслі і набили мішки випадковими речами.

— Куди ми взагалі ідемо? — спитала Тобі. — У мене практичні заняття через два дні. В школі очікують, що я там появлюся.

— Ми втікаємо, — сказав Тейлор з делікатним натиском. — Ніяких тестів, ніяких підручників, завдань з математики, лекцій, ніяких загадок у Лабіринті, поки ми не завершимо нашу місію.

Патриція узяла зубну щітку та три пари білизни, а також розбиту копію "Історії міст" в сумочку. Вона йшла на пригоду — і мала намір випробувати свої сили. Вона майже танцювала на червоних дерев'яних сходах у Північному житловому крилі Еліслі, піднімаючись до Саміра, який мовчки її чекав. Вона шаленіла від адреналіну, коли вони сіли в чарівний дирижабль, оминувши всі пастки безпеки.

— До задниці все, — сказала Патриція, коли вони відірвалися від Землі. — Давайте це зробимо. — Вона і Тейлор стукнулися долонями, а потім Патриція і Самір обійнялися, а Дянта засміялася з кабіни, керуючи дирижаблем, рухаючи дерев'яні виноградні лози та фіги.

Експедиція не почувалася справжньою, поки не прилетіла в Арктику, де місячне світло поступилося місцем двом аркушам сонячного світла — неба та льоду, які було важко побачити. Ейфорія Патриції скисла. Вона дивилася вниз і не могла відрізнити одну яскраву смужку від іншої.

— Ми повинні вдарити по них, перш ніж вони дізнаються, що ми тут, — сказала Дянта з кабіни. — Я сподіваюся, що всі готові до несподіванок. — Патриція, Тобі, Самір і Тейлор сказали, що готові.

— Ми робимо правильну справу, — сказав Тейлор, коли вони сіли. — І вчилися для цього досить довго.

Патриція наділа три шари одягу: вона могла зробити заклинання, щоб зберегти тепло, але це означало відволікання. Вона накрутила шарф навколо шиї і низу обличчя скільки разів, скільки її вдалося.

— Тобі, ти готуєшся до трансмутації металів, тому що ти у цьому найкраща. Якщо це сталь, ти перетворюєш її на олово, — сказала Дянта, вийшовши з корабля. — Самір і Тейлор, ви будете заплутувати і дурити будь-які пости, з якими ми можемо зіткнутися. Я намагатимусь завдати свердловині непоправної шкоди. Патриціє, ти понесеш на них повну лють природи. Будь креативною.