Приречений кохати, або Надія короля Ерланда - Ольга Обська

У Наді серце зайшлося від туги в унісон серцю Семюелли. Яка сумна історія. Трагічна, моторошна, незрозуміла, така, що залишає питання.

Хазяйка знову підвелася зі стільця, підійшла до Наді, поклала руки на плечі, спіймала погляд. Крижаний холод її пальців відчувався крізь шари одягу, очі ж навпаки палили. Це було моторошне відчуття, яке пробирало до кісток. Семюелла заговорила тихо, але слова приголомшували, минаючи барабанні перетинки, затікали прямо в мозок.

— Після того випадку мій дар довго спав. Я перестала відчувати цей виснажливий шепіт, цей холод поганого передчуття, що виморожує, але відколи в Тай-Наїлі з'явилася ти, дар знову прокинувся. Я відчуваю, що від тебе йде загроза для Ерланда. Я просила його триматися якнайдалі від тебе, але він не послухався.

Яка від Наді може бути загроза королю Тай-Наїля — чоловіку, якого покохала? Не може вона принести йому зла. Невже Семюелла цього не бачить?

— Не роби цього, — сказала віщунка слово в слово те, що було написано в її листі.

— Чого "цього"?

— Дуже скоро ти постанеш перед вибором. Складним вибором. Головним вибором у твоєму житті. На той момент ти вже знатимеш, чого тобі не потрібно робити, щоб не завдати шкоди Ерланду.

— Який би вибір не стояв переді мною, я завжди вчиню так, як буде краще йому, — впевнено промовила Надя.

— Запам'ятай ці слова, — Семюелла стиснула пальці так, що плечі затерпли, і своїми божевільними очима, здавалося, зазирнула в саму душу.

А вже наступної секунди відступила і важко опустилася на стілець. На цей раз у неї не вийшло граціозно. Все-таки вона дуже слабка.

Було видно, що Семюела сказала все, що хотіла сказати. Тепер треба було дати їй відпочити.

— Доброї ночі, — попрощалася Надя і вийшла.

Вийшла зі змішаними почуттями. Якоюсь невиразною тривогою, яку зародили в ній незрозумілі застереження Семюелли.