Острів Вірату - Таня Толчин

— Дякуємо за щедрі дарунки, капітане Расселе, — Джегг по-товариськи плеснув Мілгардана по плечу. — Як же не хочу з вами прощатися… — зітхнув зі смутком.

— Окрема подяка за настоянки! — прохрипів літній Джо. — Хоч Енн все сховала, але я вже знайшов ту схованку! — задоволено блимнув очиськами.

Мешканці селища ще довго прощалися з дорогими гостями, а Гербі благоговійно обійняв свою вихованку Сессіл, яка не стримувала сліз.

— Бережи себе, моя дівчинко… Лише боги відають, коли знову побачимося… — старець зітхнув зі смутком.

— Очікую вас на Вірату, дядечку Гербі, — судорожно видихнувши, Сессіл витерла з обличчя сльози й посміхнулася. — Вам сподобається цей острів, який став мені рідним…

Зрештою, Мілгардани піднімалися по трапу на палубу, а слідом крокували мовчазні прислужники, також Семюель і Гізер. Кажуть, цілюще джерело на Вірату робить дива, можливо, милосердні боги ощасливлять пару дитям, хтозна? А наразі попереду довга подорож водами океану...