Гра в чуже життя - Олена Гриб
– Досі?
– Тебе ж на горизонті поки не було, – підбадьорливо проворкотів ельф.
Лін обурилася:
– Ви так спокійно про це говорите! Наче після моєї смерті все залишиться як і раніше… А Шлях Всіх Святинь?
– Ха, дівчинко, до чого тут смерть? Сила Вогню харчується ненавистю, страхом і болем, тому вбивати їхнє джерело нераціонально. Хіба що магія вийде з-під контролю… Але на моїй пам’яті таке траплялося лише кілька раз. Не вішай носа, ти ж везуча! Викрутишся як-небудь.
Чого-чого, а везучою Лін себе не вважала. Була б везучою – вдома зараз би сиділа, а не готувалася до зустрічі з богом Смерті!
– Дісоне, чому ви впевнені, що я – ціль?
– Досвід, Ваше Високосте, досвід. І, скажу по секрету, мені одного разу теж довелося «годувати» Вогонь. Повір, приємного мало, тому просто будь готова.
– А якщо Вогонь не наситити?
– Він спалить свого носія. Ух, нарешті! Довго ж принц просив Реха не показувати твою закривавлену тушку.
«Заспокоєна» таким оптимістичним прогнозом, Лін разом із нечисленною юрбою попрямувала до відчинених воріт.
