Гра в чуже життя - Олена Гриб

– Досі?

– Тебе ж на горизонті поки не було, – підбадьорливо проворкотів ельф.

Лін обурилася:

– Ви так спокійно про це говорите! Наче після моєї смерті все залишиться як і раніше… А Шлях Всіх Святинь?

 – Ха, дівчинко, до чого тут смерть? Сила Вогню харчується ненавистю, страхом і болем, тому вбивати їхнє джерело нераціонально. Хіба що магія вийде з-під контролю… Але на моїй пам’яті таке траплялося лише кілька раз. Не вішай носа, ти ж везуча! Викрутишся як-небудь.

Чого-чого, а везучою ​​Лін себе не вважала. Була б везучою – вдома зараз би сиділа, а не готувалася до зустрічі з богом Смерті!

– Дісоне, чому ви впевнені, що я – ціль?

– Досвід, Ваше Високосте, досвід. І, скажу по секрету, мені одного разу теж довелося «годувати» Вогонь. Повір, приємного мало, тому просто будь готова.

– А якщо Вогонь не наситити?

– Він спалить свого носія. Ух, нарешті! Довго ж принц просив Реха не показувати твою закривавлену тушку.

«Заспокоєна» таким оптимістичним прогнозом, Лін разом із нечисленною юрбою попрямувала до відчинених воріт.